25 лютого 2021 року здобувачі вищої освіти спеціальності 013 Початкова освіта взяли участь у студентському міжвузівському Е-вебінарі, присвяченому 150-літтю від дня народження Лесі Українки.
Детальніше – на сайті кафедри теорії та методик початкової освіти
Відповідно до розпорядження ректора університету Сергія Копилова №20 від 23 лютого 2021 року “Про організацію опитування здобувачів вищої освіти університету через анкету «Раннє виявлення онкологічних захворювань» з 23 лютого до 05 березня 2021 року в університеті проводитимуть опитування здобувачів вищої освіти денної форми, ініційоване КНП «Хмельницький обласний центр громадського здоров’я».
Просимо здобувачів вищої освіти взяти участь в опитуванні, перейшовши за покликанням.
Пресцентр
У межах святкування Міжнародного дня рідної мови 22 лютого 2021 року було проведено:
1. Читацьку конференцію “До рідного слова торкаюсь душею” у читальній залі педагогічного факультету. У заході взяли участь здобувачі вищої освіти 2 і 3 курсів спеціальності Початкова освіта, бібліотекарі педагогічного факультету, науково-педагогічні працівники кафедри теорії та методик початкової освіти.
2. Інтегроване заняття з пріоритетом мовленнєвої діяльності з дошкільнятами старшої групи “Б” “Малюки-мандрівники” (вихователь Філіппова С.А.) ЗДО №18 “Зірочка” (завідувач Кульчицька І.А.). Заняття провела студентка педагогічного факультету (група DOp1-B18) Васильєва Тетяна у рамках проходження активної практики. Діти розучували вірш Марії Підгірянки “Ой, яка чудова мова” та виготовляли власні вишиванки, мали змогу розкрити свої таланти, співаючи пісні та декламуючи вірші.
Інформація і фото з дописів кафедри теорії та методик початкової освіти та кафедри теорії та методик дошкільної освіти у Facebook
21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля – словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуальними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магнітному полі присутній постійно.
Вашій увазі пропонується віртуальна виставка
«О рідне слово, хто без тебе я?…».
Розділ I. Історія української літературної мови
Доля української мови –
то є водночас й доля української держави й нації
Ігор Лосєв
Бабич Н. Д. Історія української літературної мови: практичний курс : навч. посіб. / Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 1993. – 376 с.
Навчальний посібник містить вправи, завдання, контрольні запитання та бібліографічні довідки, які передбачають практичне засвоєння курсу історії української літературної мови – становлення лексичної і стилістичної систем мови, граматичних та правописних її норм у взаємозв’язках з живим мовленням, з історією, духовною та матеріальною культурою українців.
Видання містить вступ і чотири розділи: розд. I : Походження української мови ; розд. II : Староукраїнська літературна мова ; розд. III : Формування нової української літературної мови ; розд. IV : Українська літературна мова 20–90-х років XX ст. У кожному розділі матеріал згруповано відповідно до періодизації історії літературної мови, що повинно активізувати знання студентів з історії України та історії української мови та літератури.
Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови / С. П. Бевзенко. – Київ : Вища шк., 1991. – 230 с.
У виданні висвітлено питання історіографії мовознавчої україністики, що охоплюють процес становлення і розвитку науки про українську мову від давніх часів до сучасності. Основну частину присвячено історії макрогалузей україністики, сучасній літературній мові, історії української мови.
Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, учителів, учнів загальноосвітніх шкіл і усіх, хто цікавиться проблемами українського мовознавства.
Білецький А. О. Про мову і мовознавство : навч. посіб. / А. О. Білецький. – Київ : Артек, 1996. – 224 с.
У пропонованому посібнику в доступній для широкого читача, жвавій і цікавій формі викладено основне коло проблем загального мовознавства: мова як знакова система і її відмінність від інших знакових систем, походження людської мови, її будова й особливості функціонування, взаємозв’язок мови й мислення, мови й суспільства, мови й культури, класифікація мов, систем письма тощо. Виклад теоретичного матеріалу супроводжено багатим і різноманітним ілюстративним матеріалом з багатьох індоєвропейських мов, а також східних мов, фактами з історії культури та необхідними для кращого розуміння матеріалу з інших наук. Чільне місце в ілюстраціях та обговоренні теоретичних проблем посідає українська мова, адже вперше працю такого роду адресовано безпосередньо україномовному читачеві.
Для студентів вищих навчальних закладів, фахівців філологів, викладачів, а також усіх, хто серйозно цікавиться мовними проблемами.
Історія української мови : хрестоматія / упоряд.: С. Я. Єрмоленко, А. К. Мойсієнко ; [авт. передм. С. Я. Єрмоленко]. – Київ : Либідь, 1996. – 288 с.
Пропонована хрестоматія – перша спроба представити широкий спектр поглядів видатних учених на проблеми походження та розвитку української мови. Перевагу надано працям 20–30-х років, які були забороненими. Серед авторів – видатні українські вчені-мовознавці із світовим ім’ям А. Кримський, Є. Тимченко, С. Смаль-Стоцький, І. Огієнко, Ю. Шевельов, О. Горбач та ін.
Для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів.
Масенко Л. Нариси з соціолінгвістики / Лариса Масенко. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2010. – 243 с.
У посібнику викладено історію соціолінгвістичних студій та головні теми, що становлять предмет соціолінгвістичних досліджень, як-то: форми існування мови, білінгвізм, мовна ситуація і мовна політика. Навчальний матеріал орієнтовано передусім на специфіку соціолінгвістичної ситуації в Україні.
Додані до книжки есеї, написані впродовж 2002–2009 років, дають уявлення про мовну ситуацію міст, містечок і селищ різних областей країни.
Посібник призначено викладачам, аспірантам і студентам філологічних факультетів, але він може зацікавити й ширше коло читачів, яким не байдужі проблеми мовного життя сучасної України.
Мова-народ: висловлювання про мову та її значення в житті народу / упоряд. Олекса Тихий. – Київ : Смолоскип, 2007. – 416 с.
У книзі «Мова – народ» зібрано документи і висловлювання видатних людей про мову (понад 250 авторів та документів). Декілька розділів збірки («Письменники, вчені та поети про роль та значення мови в житті народу», «Ставлення до мови», «Патріотизм») присвячені загальним питанням значення рідної мови, інші розділи («Тарас Шевченко про мову», «Доля української мови в історичному плані», «Трохи статистики») присвячені українській мові.
Упорядник збірки, учитель і правозахисник Олекса Тихий (1927–1984), член-засновник Української Гельсінкської групи, закінчив роботу над рукописом у 1976 році, але невдовзі після цього був засуджений «за антирадянську діяльність». Збірка публікується вперше.
Як додатки до збірки «Мова – народ» подані: стаття Олекси Тихого, короткий біографічний нарис та лист-звернення «Міжнародної амністії».
Огієнко І. (митрополит Іларіон) Історія української літературної мови / Іван Огієнко (митрополит Іларіон) ; упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. – Київ : Либідь, 1995. – 296 с.
Фундаментальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огієнка цінна тим, що в стислій, доступній формі оглядає тисячолітній період української літературної мови, «тернисту й круту дорогу» її розвитку.
Основні етапи розвитку мови – від княжої доби до наших днів – автор розглядає крізь призму різноманітних історичних факторів, ролі окремих письменників (від І. Котляревського, М. Максимовича, Т. Шевченка, П. Куліша до А. Кримського, Є. Тимченка, М. Рильського) в удосконаленні літературної мови, докладно з’ясовує, яких негативних наслідків завдали процесові творення літературної мови репресії цензурних відомств царської Росії та політика партійно-більшовицького терору проти українського відродження в 20–30-х роках XX ст.
Книга виконує роль своєрідного підручника з історії української літературної мови.
Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, учителів, учнів загальноосвітніх шкіл, усіх, хто цікавиться вітчизняною культурою, джерелами духовності українського народу.
Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова : [монографія] / Григорій Півторак. – Київ : Наукова думка, 1993. – 200 с.
У монографії розглядаються джерела мовно-історичних відомостей про наше минуле і на цій науковій базі популярно розповідається про найдавніших мешканців на території сучасної України, про походження слов’ян, перші слов’янські племена й ранньослов’янські культури, роль скіфів у нашій історії, формування південноруських союзів племен як етнічної основи українського народу, виникнення найважливіших діалектних рис, що стали характерними особливостями української мови, пояснюються причини й передумови сучасного діалектного поділу української мови. Подаються відомості про виникнення писемності у східних слов’ян, простежується розвиток двох писемно-літературних мов у Київській Русі – церковнослов’янської та давньоруської, аналізуються мовні особливості творів давньоруської літератури.
Для найширшого кола читачів, зацікавлених походженням українського народу й історією української мови.
Радевич-Винницький Я. Україна: від мови до нації / Я. Радевич-Винницький. – Дрогобич : Відродження, 1997. – 360 с.
У виданні розглядаються історіософські, соціально-політичні, культурологічні, етнопсихологічні та ін. проблеми буття нації крізь призму мови як домінантної ознаки етнічних і етно-політичних спільнот. У широкому світовому контексті екзистенції цих спільнот висвітлюється центральне питання книги: «Який сенс має існування українців як нації у світі?»
Видання адресоване науковцям, викладачам і студентам, політикам, усім, хто цікавиться національними проблемами і долею України.
Русанівський В. М. Історія української літературної мови : підручник / В. М. Русанівський. – Київ : АртЕк, 2001. – 392 с.
У підручнику висвітлено, якою була функціонально перша українсько-руська літературна мова, звідки вона прийшла, які були в ній стилі і яка була між ними відмінність. Подаються відомості, як старослов’янська мова, що нею починалася українськоруська писемність, поступово перетворюється в староукраїнську. Висвітлюються тут і початки зародження нової української літературної мови, і боротьба за розширення її функціональних меж XX ст.
Для студентів-філологів, викладачів вищих навчальних закладів, може бути корисним учителям, письменникам, старшокласникам, усім, хто цікавиться історією рідної мови.
Фаріон І. Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір / Ірина Фаріон ; іл. Романа Скиби. – Вид. 2-ге, випр. і допов. – Львів : Свічадо, 2009. – 117 с.
У виданні досліджено одну зі злободенних проблем сучасного мовознавства – орфографічну.
Правописне життя мови висвітлено у лінгвістичному, історичному і політичному аспектах. Розкрито знакове культурно-політичне навантаження правописних норм і вагому роль у цьому позамовних чинників.
Для найширшого кола читачів, що прагне відкрити правду і змінювати своє життя завдяки мові.
Розділ II. Культура мови і мовлення
Мова – це наша національна ознака,
в мові – наша культура, сутність нашої свідомості
Іван Огієнко
Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови : навч. посіб. / Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 432 с.
У посібнику розглядаються закономірності формування та засоби структурної організації суспільно-зумовлених різновидів мови, питання культури мовлення у різних функціональних стилях літературної мови.
Для студентів і викладачів філологічних факультетів вузів, учителів і учнів усіх типів шкіл.
Довідник з культури мови / [С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Н. М. Сологуб та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Київ : Вища шк., 2005. – 399 с.
У довіднику висвітлено зміст поняття «культура мови», наголошено на значенні культури мови для утвердження літературного стандарту національної мови. Наведено конкретні випадки слововживання, труднощів граматики та правопису, правильного вживання великої та малої літер, написання імен і прізвищ, пунктуації в ділових паперах, запропоновано зразки офіційних вітань та російсько-український словник книжних і розмовних висловів, перелік слів, у наголошуванні яких найчастіше трапляються помилки.
Для студентів, викладачів. Буде корисним для широкого кола читачів, які бажають удосконалити своє спілкування літературною мовою.
Климова К. Я. Основи культури і техніки мовлення : навч. посіб. / К. Я. Климова. – Вид. 2-ге, випр. і допов. – Київ : Ліра-К, 2007. – 240 с.
У навчальному посібнику здійснено спробу систематизувати теоретичний матеріал з проблем формування культури і техніки мовлення, вміщений у підручниках, посібниках та окремих наукових і науково-популярних статтях, запропоновано схеми і таблиці.
Структура посібника відповідає змісту і завданням, визначеним чинною програмою з курсу «Основи культури і техніки мовлення». Зміст практичних завдань зумовлений діяльнісно-комунікативним підходом до навчання і спрямований на розвиток продуктивної діяльності майбутніх учителів початкових класів, на формування у них дослідницьких якостей і ораторських здібностей.
Для викладачів і студентів педагогічних навчальних закладів, а також вчителів-словесників.
Мацько Л. І. Культура української фахової мови : навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – Київ : Академія, 2007. – 360 с.
У виданні розглянуто загальні відомості з курсу культури сучасної української мови, стилістичну диференціацію сучасної української мови, специфіку професійної, наукової і ділової мови, текстові норми наукового та офіційно-ділового стилів, правила оформлення наукової роботи і ділових паперів. Особливу увагу приділено культурі публічного виступу, діалогу, етиці мовного і професійного спілкування. Засвоєнню проблематики, наближенню знань до практичних потреб сприятимуть запропоновані завдання та вправи, додатки, короткий термінологічний словник.
Для студентів вищих навчальних закладів.
Олійник О. Культура мовлення : навч. посіб. / Ольга Олійник, Василь Шинкарук. – Київ : Кондор, 2008. – 296 с.
Чи знайдеться така людина, котрій хоч би раз у житті не довелося писати, скажімо заяви? Та ні, такого бути не може. Бо ж чого тільки нам не доводиться складати на письмі – і заяви, і автобіографії, і розписки, і доручення, і довідки, і таке інше. Тож чи не ліпше починати вчитися цьому, сидячи ще за шкільною партою.
Мета посібника – сприяти активному запровадженню ділового (усного та писемного) мовлення у різних сферах державного та господарського спілкування.
Олійник О. Світ українського слова : навч. посіб. / Ольга Олійник. – Київ : Хрещатик, 1994. – 415 с.
У навчальному посібнику висвітлено основні поняття культури української мови, літературної вимови та техніки мовлення. Особливу увагу приділено дикції та роботі над голосом.
Для вчителів, студентів, учнів, лекторів, на всіх, хто цікавиться питаннями культури української мови.
Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради : навч. посіб. / Олександр Пономарів. – 2-ге вид., стер. – Київ : Либідь, 2001. – 240 с.
У виданні даються поради щодо вибору слів, вимовних, наголосових та морфологічних варіантів, синтактичних конструкцій для найкращого висловлення думки в різних стилях української літературної мови. Рекомендації автора ґрунтуються на мовному досвіді українського народу, відбитому в творах класичного та сучасного письменства.
Для студентів, викладачів, науковців, редакторів, лекторів, журналістів.
Токарська А. С. Культура фахового мовлення правника : навч. посіб. / А. С. Токарська, І. М. Кочан. – Львів : Світ, 2003. – 312 с.
Посібник присвячений актуальним питанням підвищення культури фахового мовлення юристів, утвердженню усіх типів норм сучасної української літературної мови на практиці. Видання покликане сприяти удосконаленню професійного рівня мовленнєвої діяльності правників.
Для студентів, курсантів, викладачів та аспірантів вищих навчальних закладів правничого профілю.
Фаріон І. Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова: культура мовлення публічних людей : монографія / Ірина Фаріон. – Вид. 2-ге, допов. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. – 336 с.
У монографії розкрито еволюцію основних мовних норм. З’ясовано позамовні причини спотворення української мовної норми впродовж XX ст. Більшість практичного матеріалу почерпнуто з усного та писемного мовлення українських посадовців. Задля кращого сприйняття матеріалу в праці запропоновано афористичні думки про мовну норму, веселі бувальщини та філологічні анекдоти.
Призначено для публічних людей, студентів вищих навчальних закладів та всіх, хто цікавиться культурою українського мовлення.
Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : навч. посіб. / Г. Л. Чайка. – Київ : Знання, 2005. – 442 с.
У посібнику культура спілкування розглядається як інструмент професійної діяльності менеджера і основа формування корпоративної культури організації. Висвітлюються етичні засади, психологічна природа, засоби і техніка спілкування. Розглядаються особистісний вплив менеджера на культуру спілкування та взаємодії, вплив національних особливостей ділових культур на спілкування з партнерами, а також роль менеджменту у формуванні культури організації. Наводяться практичні поради менеджеру, які допоможуть йому краще пізнати себе та інших людей і внести відповідні корективи у свою діяльність і діяльність організації.
Посібник стане у нагоді всім, кого цікавлять проблеми підвищення культури спілкування.
Віртуальна виставка літератури, представлена Вашій увазі, містить далеко не повний перелік видань, які знаходяться у фонді читального залу педагогічного факультету. Запрошуємо всіх бажаючих завітати до нашої книгозбірні та ознайомитися з книжково-ілюстративною експозицією «Шануймо рідну мову», яка буде експонуватися з 19 лютого по 28 лютого 2021 року.
Віртуальну виставку підготувала:
Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету
День Героїв Небесної Сотні – пам’ятний день, що відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».
Саме в ці дні, сім років тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.
Майдан став символом утвердження прагнень до європейських цінностей. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них – молодь. Ті, що тільки починали жити…
104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Таку ціну Україна заплатила за свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.
У ці лютневі дні тисячі людей віддають шану Героям Небесної Сотні. З нагоди річниці вшанування пам’яті подвигу учасників Революції гідності у читальному залі педагогічного факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка бібліотекарі факультету підготували виставку-реквієм «Пам’яті Героїв Небесної Сотні».
Небесна Сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і вдячність…
Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету
Бути гарним педагогом – це бути справжнім
реформатором майбутнього життя України,
бути апостолом Правди і Науки.
Софія Русова
Однією з найвизначніших постатей українського патріотичного руху, талановитим педагогом-просвітителем, вченим із світовим ім’ям була Софія Федорівна Русова. Засновниця перших дитячих садків в Україні, професор, подвижниця жіночого руху, Голова Всесвітнього Союзу Українок, член уряду Української Народної Республіки – понад шість десятиліть свого життя вона присвятила справі дошкілля.
Народилася 18 лютого 1856 р. в с. Олешня на Чернігівщиі в родинному маєтку Ліндфорсів. Софія Русова походила з аристократичної родини, яка прибула в Україну з Сибіру. Батько, Федір Ліндфорс, – швед, мати, Ганна Жерве, – француженка. Безпосередні контакти з селянськими дітьми дали початок ще підсвідомому прагненню стати корисною українському народові.
У 1865 р., коли Софії було 10 років, померла мати, і батько переїхав до Києва. Софія навчалаяс у Фундуклеївській жіночій гімназії, яку в 1870 р. закінчує із золотою медаллю. У Києві Софія разом із сестрою Марією потрапляють у середовище українських інтелігентів-просвітителів, зокрема родини Лисенків-Старицьких. Пізніше Софія Федорівна згадувала: «…з цим знайомством у наше родинне життя вперше вступив український елемент».
Сестри Ліндфорс відвідують збори Київської громади, спілкуються з П. Чубинським, М. Старицьким, М. Лисенком, М. Драгомановим. Їхнє духовне життя не розходиться з громадським. 1871 р. вони заснували в Києві перший дитячий садок.
У 1874 р. Софія одружилась з етнографом, фольклористом, громадським діячем Олександром Русовим. Беручи активно участь у роботі українського земляцтва в Петербурзі, Русови плідно працювали над підготовкою до друку повного тексту «Кобзаря» Т Шевченка, а 1876-го року видали його у Празі. Після повернення на Батьківщину, Софія засновує першу в Чернігові громадську бібліотеку. Русови проводили просвітницьку роботу серед населення.
Громадська діяльність і прогресивні погляди Русової привернули увагу царських чиновників, і 1881 р. її було ув’язнено за зв’язки з російськими революційними колами. Відтоді вона постійно перебувала під пильним наглядом поліції. 20 років тяглися політичні переслідування. У 1902 році Русових адміністративно виселили з України, і вони оселилися в Петербурзі.
Педагогічний талант Русової повною мірою розкрився в її вчительській практиці й теоретико-методологічних працях. З 1909 року Софія викладала на Вищих курсах А. Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві. Разом із Г. Шерстюком та С. Черкасенком Софія організувала та редагувала журнал «Світло» (1910-1914 рр.), який був присвячений питанням шкільного, позашкільного та сімейного виховання, висвітлював проблеми української культури і науки.
У серпні 1917 р. на пропозицію генерального секретаря з народної освіти Української Народної Республіки І. Стешенка Софія Русова очолила відділ дошкільної і позашкільної освіти, брала участь у створенні програми розвитку національної школи, сприяла активізації процесу дерусифікації шкіл і влаштуванню курсів українознавства. Вона особисто складала підручники з географії і французької мови, популярні історико-географічні нариси для самоосвіти.
В еміграції Русова брала активну участь у жіночому русі та очолювала Всесвітній союз українок.
Софія Русова прожила довге, важке, але щасливе життя, залишивши по собі добру пам’ять у серцях співвітчизників в Україні та за її межами. Померла вона 5 лютого 1940 р. у Празі, де й похована на Ольшанському цвинтарі.
Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний огляд науково-педагогічних праць Софії Федорівни Русової та наукових досліджень про її життєвий і творчий шлях, присвячений 165-річчю від дня народження видатного педагога-просвітительки, державної діячки України.
Софія Русова внесла вагомий вклад у розробку концепцій національної системи освіти, національної школи й національного дошкільного виховання. Педагогічна спадщина просвітительки грунтується на ідеях національного виховання, широкого використання світового зарубіжного досвіду з педагогіки та психології з урахуванням особливостей розвитку освіти в Україні, на принципах гуманізму, демократизму.
С. Ф. Русова є автором монографій «Дошкільне виховання» (1918), «Теорія і практика дошкільного виховання» (1924), «Теорія педагогіки на основі психології» (1924), «Дидактика» (1925) та ін.; підручників «Початковий підручник французької мови задля самонавчання перших класів гімназій з французько-українським словарем» (1918), «Початкова географія» (1918) та ін.; методичних посібників «Методика початкової географії» (1918), «Нові методи дошкільного виховання» (1927) та ін., численних наукових статей.
Різним аспектам проблеми створення національної системи освіти й виховання в Україні С. Ф. Русова присвятила такі статті: «Загальноземський з’їзд в справах народної освіти» (1910), «Дитячий сад на національнім ґрунті» (1910), «Просвітній рух на Вкраїні в 60-х роках» (1911), «Нова школа» (1914), «Націоналізація дошкільного виховання» (1912), «До сучасного становища народного вчителя» (1912), «Ідейні підвалини школи» (1913), «Націоналізація школи» (1917) та ін.
Софія Русова залишила велику педагогічну спадщину. У читальному залі педагогічного факультету можна ознайомитися з науково-педагогічними працями видатної просвітительки та виданнями про її життєвий і творчий шлях.
До першої книги «Вибраних педагогічних творів» С. Русової ввійшла лише частина праць, що найповніше характеризує її погляди на сутність виховання та навчання, дає читачам уявлення про педагогічну діяльність видатної української просвітительки, творча спадщина якої по праву ввійшла до скарбниці вітчизняної педагогіки. Статті Софії Русової відібрані й відновлені за журнальними публікаціями 1907–1912 рр. та архівами еміграційного періоду, монографічні праці – здебільшого за архівними джерелами. Посилання на сторінках книги належать авторці. Біографія С. Ф. Русової ґрунтується на фактах, віднайдених в архівних матеріалах, а також її автобіографічній праці «Мої спомини». До видання ввійшли основні статті Софії Русової з питань націоналізації освітньої системи, історії педагогіки, а також праці з теорії і практики дошкільного виховання [6].
У другій книзі «Вибраних педагогічних творів» зібрані праці видатного педагога, активної діячки вітчизняної просвітянської ниви Софії Русової, присвячені практичним і теоретичним питанням розвитку української національної освіти. До видання ввійшли найважливіші твори С. Русової еміграційного періоду з питань організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі та грунтовний курс дидактики [7].
«Історія української школи і педагогіки» – один з перших навчальних посібників, у якому висвітлено становлення і розвиток педагогічної думки, українського шкільництва з найдавніших часів до сучасності, яка багата на славні імена, визначних педагогів, вчених, а також представників української освіти, культури і мистецтва, які зробили свій внесок у розвиток педагогічної думки і національного шкільництва в Україні і за її межами [1]. У 18-ій темі «С. Ф. Русова про національну систему освіти та виховання» висвітлено її наукові інтереси й практична робота, яка пов’язана з вихованням дітей дошкільного віку, охарактеризовано ряд її праць, в тому числі «Дошкільне виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «В дитячому садку» та ін. Представлено її концепцію національної освіти та виховання. Акцентовано особливу увагу на дошкільному національному вихованні дітей.
У хрестоматії «Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ-ХХ ст.)» представлені маловідомі або зовсім невідомі тексти педагогів та освітніх діячів, які жили і творили в Україні з другої половини ХІХ ст. Тексти праць публікуються у супроводі вступних статей з інформацією про кожного автора і про його педагогічні позиції. У хрестоматію ввійшли праці відомого українського педагога, громадської діячки, організатора жіночого руху Софії Русової: «Просвітницький рух на Вкраїні в 60-х роках», «Дитячий сад на національнім ґрунті», «Ідейні підвалини школи». С. Ф. Русова аналізує стан української освіти в 60-х роках ХІХ ст. і показує роль просвітницького руху. Автор обґрунтовує необхідність побудови дошкільного виховання на національній основі. Софія Русова, аналізуючи зарубіжний досвід, обґрунтовує основи побудови нової української школи. Тексти друкуються за оригіналами, авторська орфографія та пунктуація зберігаються [2].
У книзі «Українки в історії» на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Також у виданні вміщено розповідь про славетну українку, педагога та громадську діячку Софію Русову, її життєвий шлях, педагогічну творчість та освітню діяльність. Висвітлюється концепція української національної системи і національного виховання, яка займає центральне місце в педагогічній спадщині вченої [9].
До збірника «Софія Русова і сьогодення» увійшли окремі статті С. Русової, історична довідка про загальноосвітню школу-садок I ступеня № 7 міста Івано-Франківська, публікації науковців України та педагогів, модель впровадження ідей Софії Русової у практичну роботу, конспекти уроків, виховних заходів із використанням педагогічних ідей вченої, інтерв’ю, фотоматеріали [8].
Посібник «Образотворча діяльність дітей: за ідеями Софії Русової» пропонує зануритися у світ образотворчого мистецтва – малювання, ліплення, вирізання і складання з паперу тощо [5]. Наслідуючи настанови Софії Русової, подаються нестандартні підходи до організації роботи з образотворчої діяльності, яка дивує і захоплює дітей, тим самим викликаючи в них бажання творити; конспекти занять і уроків з використанням малювання на пір’ї, опалому листі й опалим листям, аплікації з паперових кульок, модульного орігамі тощо. Використання таких технік допоможе дітям відтворити те, що побачили, відчули, що вразило. Видання створено на допомогу педагогам дошкільних та позашкільних навчальних закладів, студентам, батькам у формуванні творчих здібностей дітей.
Книжка «Метод проектів за ідеями Софії Русової» містить практичні матеріали щодо використання педагогічних ідей Софії Русової в сучасній практиці школи-дитячого садка імені Софії Русової [3]. Центральне місце займає концепція національної системи освіти, школи та дошкільного виховання, упровадження проектних технологій практичної роботи з педагогами, батьками, дітьми. У книжці подаються зразки проектів, пов’язаних із ознайомлення дітей із рідною природою, що відкриває широкі можливості для фізичного, розумового, морального й естетичного виховання.
Саме творчі проекти дають можливість пізнати далекоглядність педагогічних ідей С. Русової, на яких виховуються справжні українці. Девіз проектів такий: «Я знаю, для чого мені треба все, що я пізнаю. Я знаю, де і як зможу це використати в подальшому житті».
Педагогічна спадщина Софії Русової – це неоціненний скарб української та світової педагогіки. Щоб зрозуміти та втілити в життя її педагогічні ідеї, потрібен лише творчий колектив, налаштований на пошуки ефективних шляхів виховання і здатний до відкриттів.
У посібнику «Національне виховання в ДНЗ за педагогічними ідеями С. Русової» зібрано практичні матеріали педагогів дошкільного закладу, в основу яких покладено ідеї виховання та навчання видатного українського педагога С. Ф. Русової [4]. Ознайомлення з традиціями українського народу, мальовничою природою та навколишнім світом спрямоване на виховання гармонійно розвиненого дошкільника з високим рівнем культури.
Для педагогів закладів дошкільної освіти та батьків, які виховують громадянина України на засадах педагогічної спадщини Софії Русової.
Проминули літа, десятиріччя, але назавжди залишилося з нами і серед нас те Добре, Вічне і Розумне, що вклала Софія Федорівна Русова у всеукраїнське багаття духовного утвердження нації. Той духовний вогонь і сьогодні гріє всіх, кому дорогі рідна історія та культура.
Софія Русова була собою і хотіла, щоби кожна особистість, незважаючи на вік, статки, соціальний статус, могла реалізуватися. «Хай кожна душа, кожна голівонька одрізняється в школі своєю фарбою, своєю формою», – цитата-кредо цієї надзвичайної жінки. Поєднання раціонального мислення науковиці та надзвичайної любові до оточуючих – причина успіху та основа діяльності геніальної просвітниці. Не забуваємо про це й ми, виховуючи нове покоління українців.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Бібліографічний огляд літератури підготувала:
Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету
У межах циклу «Дні відкритих дверей онлайн» 13 лютого 2021 року свою діяльність презентували педагогічний та фізико-математичний факультети.
Педагогічний факультет розпочав своє знайомство зі вступниками з демонстрації відеоролика «Педагогічний факультет – твоє місце сили». У вітальному слові професор Віктор Лабунець, декан педагогічного факультету, зазначив, що на сьогодні факультет один із найбільших – тут здійснюють підготовку фахівців для закладів дошкільної освіти, закладів загальної середньої освіти, закладів мистецького та музичного спрямування. Для ознайомлення присутнім були представлені презентації спеціальностей «Дошкільна освіта», «Початкова освіта» (доповідач – Наталія Гудима, завідувач кафедри теорії та методик початкової освіти, кандидат філологічних наук, доцент), «Образотворче мистецтво» та «Реставрація творів мистецтва» (доповідач – Оксана Кліщ, кандидат архітектури, ст.викладач кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва), «Музичне мистецтво» (доповідач – Тарас Пухальский, кандидат педагогічних наук, асистент кафедри музичного мистецтва).
Крім того, на зустрічі були присутні студенти, які поділились власними історіями, досвідом і враженнями від навчання. Студентка 4 курсу спеціальності «Початкова освіта» Наталя Пилипів, запевнила, що не сумнівалася у виборі вишу, обираючи майбутню професію. Студентка спеціальності «Образотворче мистецтво» Катерина Іщук у своїй розповіді акцентувала увагу на комфортних умовах проживання в гуртожитку. Студентка 4 курсу спеціальності “Музичне мистецтво” Діана Гончар із захопленням розповідала про атмосферу, яка вирує на факультеті, що позитивно впливає на освітній процес.
Ще більше про студентське життя розповіла голова студентської ради педагогічного факультету, студентка 2 курсу спеціальності «Дошкільна освіта» Ольга Яворська.
Підсумовуючи, заступник декана з виховної та профорієнтаційної роботи, доцент Мар’яна Гордійчук закцентувала увагу на тривалій історії факультету, значній кількості підготовлених фахівців, зручній локалізації факультету.
Традиційно в межах рубрики «Запитання/відповідь» під час зустрічей представники факультетів відповідали на питання щодо діяльності факультету та організації вступної кампанії 2021.
