Іван Огієнко – історик, мовознавець, громадянин

«Я все зробив, що міг зробити…»
Іван Огієнко (митрополит Іларіон)

Українська земля одвіку славилася своїми синами, долю яких визначала любов до Батьківщини, прагнення служити її розвитку і процвітанню. До них належить і видатний письменник, вчений, педагог, державотворець, церковний діяч Іван Іванович Огієнко (2(14).01.1882–29.03.1972). Важко сказати, в якій із сфер діяльності він залишив найпомітніший слід. Одне беззаперечне: Іван Огієнко чесно і сповна служив українській справі, до останніх днів свого життя не полишав подвижницького чину на ниві відродження нації, утвердження рідної мови, культури в цілому.

В історію Іван Іванович увійшов під двома іменами: як світська особа – професор Огієнко, і як духовна особа – митрополит Іларіон. Йому були відмірені довгі роки життя, сповнені невтомною працею в ім’я України. Дуже довгий час ім’я науковця замовчувалося, так само замовчувалася і його плідна праця.

Вчений-енциклопедист залишив по собі фантастичну за обсягом спадщину для вивчення якої буде замало і цілого науково-дослідного інституту; чого варті десятки грунтовних праць з українського мовознавства, історії церкви, культури, канонічного права: «Огляд українського язикознавства» (1907 р.), «Українська культура» (1918 р.), «Український стилістичний словник» (1924 р.), «Сучасна українська літературна мова» (1935 р.), «Візантія і Україна» (1954 р.), «Слово о полку Ігоревім» (1967 р.).

Дуже плідно працював Іван Огієнко із Святим письмом; без перебільшення можна відзначити, що переклад його на українську мову став справою життя вченого (виданий 1962 року). Буремного 1942 року, коли по всій Європі вирували битви Другої Світової війни, у Празі побачило світ й невдовзі стало бібліографічною рідкістю видання двотомної праці «Українська церква». У цій книзі Іван Огієнко на основі численних історичних джерел, розповів про майже тисячолітню історію християнства в Україні.

Іван Огієнко свого часу був не менше відомий як політичний діяч – на початку 1919 року він призначався міністром освіти Української Народної Республіки, у 1919–1920 рр. І. Огієнко – міністр віросповідань УНР. Багато учбових закладів по всьому світу мали честь працювати з вченим – він був приват-доцентом Київського університету за часів царизму, професором кафедри історії Київського Українського державного університету за часів Гетьманщини; влітку 1918 р. Іван Огієнко виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету (нині – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Університет митрополит Іларіон розглядав не тільки як вогнище знань і лабораторію передових думок, а й підносив його значення до рівня національного відродження. Закладав він його за новим зразком, прагнув створити наукову систему організації вищої освіти, яка б спиралась на передовий світовий досвід і відповідала характеру і традиціям найкращих університетів Європи та Америки. Незважаючи на різні оцінки діяльності ректора, організація Кам’янецького університету та його подальший успішний розвиток завдячує саме надзвичайній енергії відомого українського діяча – професора Івана Огієнка, який вклав у цей університет масу енергії, масу праці, масу сил та завзяття. Саме тут він залишив своє серце і душу.

В еміграції він викладав у Варшавському, Манітобському (Канада) університетах. 1951 року Іван Огієнко на Надзвичайному Соборі у Вінніпезі (Канада) був обраний главою Української Греко-Православної церкви у Канаді і митрополитом Вінніпегу (ще у жовтні 1940 р. він був висвячений під ім’ям Іларіона архієпископом Холмським і Підляським).

Помер Іван Іванович Огієнко 29 березня 1972 року у Вінніпезі, де і похований. Світлий приклад важкого життєвого шляху, залишені ним в сотнях книг полум’яні рядки сколихнули за рубежем не лише все свідоме українство. У виданій незабаром Українським науковим богословським товариством у Канаді спеціальній Жалобній книзі в пам’ять митрополита Іларіона видруковані сотні відгуків, співчуттів на смерть великого українського вченого і патріота, які надійшли від урядових і політичних кіл ряду країн американського і європейського континентів, керівників світових наукових, громадсько-політичних, просвітницьких, релігійних, миротворчих, благодійницьких організацій та об’єднань.

У 2022 році Україна відзначає 140-річчя від дня народження відомого українського церковного і громадського діяча, історика, науковця Івана Огієнка. З цієї нагоди пропонуємо Вашій увазі бібліографічний огляд літератури «Іван Огієнко – історик, мовознавець, громадянин».

Іван Огієнко все життя працював на тернистій ниві освіти як теоретик і практик, був домашнім вчителем і ректором університету, автором численних підручників для початкової і вищої школи, міністром освіти. Його педагогічні ідеї не лише не застаріли, але й на сьогодні залишаються надзвичайно актуальними як джерело загальнолюдських цінностей, які спонукають до пошуку нових шляхів виховання на основі дослідження і відродження суспільно-історичного досвіду.

У циклі щорічних лекцій пам’яті Івана Огієнка відзначається, що у дуже складні, важкі і доленосні для становлення молодої української нації 1918–1920 рр. І. Огієнкові, патріоту, активному діячеві національно-освітнього життя і молодому науковцеві, волею обставин довелося стати одним із організаторів і керівником Кам’янець-Подільського державного українського університету – самобутнього, добре відомого осередку національної вищої освіти і науки, який залишив в історії України яскравий і повчальний слід [2].

Найвагоміше місце в багатому й різноманітному доробку вченого посідають дослідження і розвідки з питань розвитку української мови, культури в цілому. Чому так глибоко і всебічно він зосереджувався на таких студіях? Певним чином відповідь на це запитання дають ось ці міркування вченого: «Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… Звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова – житиме й народ, як національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом…» Ці слова великого українця Івана Огієнка найточніше відтворюють найголовнішу змістову домінанту книги Івана Огієнка «Рідна мова» [7]. Мовознавчі твори автора, які відібрані до цього видання, в Україні ніколи (за винятком першого) не друкувалися. Вперше окремі їх фрагменти появилися в світ у Варшаві на сторінках щомісячника «Рідна мова». Наскрізною, об’єднавчою ідеєю усіх її текстів є гасло, яке народилося на чужині в результаті болісного споглядання за тривожними процесами, з кінця 20-х років XX ст. Гасло це – «Для одного народу – одна літературна мова, один правопис».

Фундаментальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огієнка «Історія української літературної мови» [6], що вперше видається у нашій державі (написана 1949 р.) цінна тим, що в стислій, доступній формі оглядає тисячолітній період української літературної мови, «тернисту й круту дорогу» її розвитку. Основні етапи розвитку мови – від княжої доби до наших днів – автор розглядає крізь призму різноманітних історичних факторів, ролі окремих письменників (від І. Котляревського, М. Максимовича, Т. Шевченка, П. Куліша до А. Кримського, Є. Тимченка, М. Рильського) в удосконаленні літературної мови, докладно з’ясовує, яких негативних наслідків завдали процесові творення літературної мови репресії цензурних відомств царської Росії та політика партійно-більшовицького терору українського відродження в 20–30-х роках XX ст.

«Життєписи великих українців» митрополита Іларіона [1] – перше в Україні видання науково-популярних життєписів видатних постатей нашої історії, вірних і самовідданих проповідників і захисників українського православ’я, ідеї самобутності й окремішності українського народу, його мови, культури. Сюди входять видані в різний час за кордоном праці митрополита Іларіона (Івана Огієнка) про Анну Всеволодівну, Іова Почаївського, Паїсія Величковського, Данила Туптала (Дмитрія Ростовського), Арсенія Мацієвича, Костянтина Острозького.

Монографія Ляхоцького В. П. «Тільки книжка принесе волю українському народові…: книга, бібліотека, архів у житті та діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона)» [5] присвячена дослідженню маловідомих аспектів діяльності видатного діяча української культури XX століття Івана Івановича Огієнка (митрополита Іларіона) як урядовця, організатора бібліотечної та архівної справи, книгознавця, бібліографа та бібліофіла. Додатки містять перелік джерел та описи окремих архівних фондів України і Канади.

«Голгофа Івана Огієнка» Миколи Тимошика [8] – перше в Україні видання, в якому на основі архівних матеріалів колишніх спецфондів висвітлюється життєвий і творчий шлях видатного вченого-українознавця, патріота-державотворця Івана Огієнка (митрополита Іларіона), ім’я якого ідеологи тоталітарного режиму протягом багатьох років забороняли вживати у будь-якому контексті. Проаналізовано величезний пласт його наукової, публіцистичної, художньої, епістолярної творчості, обсяг якої можна вмістити в добру сотню томів. Вперше до наукового обігу залучено матеріали зарубіжних архівів, зокрема швейцарських.

У монографії Ляхоцького В. П. «Просвітитель: видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона)» [4] комплексно досліджується видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона) – видатного діяча українського друкарства XX ст., видання котрого за доби української революції та тривалого еміграційного періоду були духовним джерелом для українського загалу. Виклад доповнюють покажчики основних публікацій Івана Огієнка, імен дописувачів його періодичних видань.

Іван Огієнко залишив багату педагогічну спадщину, де, як свідчать матеріали навчального посібника Кучинської І. О. «Виховання духовних цінностей дітей і молоді у творчій спадщині Івана Огієнка» [3], важливим є ґрунтовне висвітлення надзвичайно актуальних і сьогодні виховних проблем і завдань. У даній праці проаналізовано, систематизовано і узагальнено погляди І. Огієнка на напрями, зміст, форми, методи і засоби виховання підростаючого покоління, розроблено факультативні заняття з проблем виховання духовних цінностей особистості для старших класів загальноосвітньої школи.

Творча спадщина Івана Огієнка – неоціненний скарб для вчителів. Виховання моральних якостей, патріотичних, естетичних, любові до рідної мови, поваги до історії, культури свого народу – частина багатогранної творчої спадщини митрополита Іларіона, яка є дуже актуальною на сьогодні. Його багатющий творчий доробок заслуговує на увагу науковців, фахівців, усіх громадян, кому не байдуже наше минуле, а отже, і майбутнє України.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Іларіон (Огієнко І.) Життєписи великих українців / митрополит Іларіон (Іван Огієнко) ; упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміток М. С. Тимошик. – Київ : Либідь, 1999. – 672 с. : іл.
2. Копилов С. Першопроходець: Іван Огієнко – освітянин, будівничий, ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету : із циклу щорічних лекцій пам’яті Івана Огієнка. Лекцію прочитано 21 вересня 2018 року в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка / Сергій Копилов, Олександр Завальнюк. – Кам’янець-Подільський : Рута, 2018. – 59 с.
3. Кучинська І. О. Виховання духовних цінностей дітей і молоді у творчій спадщині Івана Огієнка / І. О. Кучинська. – Кам’янець-Подільський : Абетка-Нова, 2002. – 104 с.
4. Ляхоцький В. Просвітитель: видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона) : [монографія] / Володимир Ляхоцький. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2000. – 528 с. : іл.
5. Ляхоцький В. Тільки книжка принесе волю українському народові…: книга, бібліотека, архів у житті та діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона) : [монографія] / Володимир Ляхоцький. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2000. – 664 с. : іл.
6. Огієнко І. Історія української літературної мови / Іван Огієнко (митрополит Іларіон) ; упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміток М. С. Тимошик. – Київ : Либідь, 1995. – 296 с. : іл.
7. Огієнко І. Рідна мова / Іван Огієнко (митрополит Іларіон) ; упоряд., авт. передмови та коментарів Микола Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2010. – 436 с.
8. Тимошик М. Голгофа Івана Огієнка: українознавчі проблеми в державотворчій, науковій, редакторській та видавничій діяльності : монографія / Микола Тимошик ; передмова М. Г. Жулинського. – Київ : Заповіт, 1997. – 231 с. : іл.

Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету