Архів категорії Новини

Пропонуємо перелік найбільш значних подій минулого тижня, що відбулись в українській освіті

23–24 вересня 2020 року відбулася наукова конференція студентів і магістрантів за підсумками НДР у 2019-2020 навчальному році.

Детальніше на сайті кафедри теорії та методик дошкільної освіти

Сьогодні, у Міжнародний день МУЗИКИ, відбувся захист Навчальної педагогічної практики у спеціалізованих навчальних закладах у студентів ММms1-B19 групи спеціальності “Музичне мистецтво” (Керівник − доцент Совік Т.В.). Вітаємо майбутніх педагогів-музикантів з успішним захистом практики!

З допису кафедри музичного мистецтва у Facebook

Щиро вітаємо декана педагогічного факультету, доктора педагогічних наук, професора Віктора Миколайовича ЛАБУНЦЯ з ювілеєм!

Зичимо Вам, шановний Вікторе Миколайовичу, міцного здоров’я, невичерпних сил та енергії, творчої наснаги і оптимізму, успіхів у професійній та науковій діяльності, здійснення найзаповітніших мрій. Нехай мир, злагода і добробут завжди супроводжують Вас і Вашу родину, а поруч йдуть віра, надія і любов!

З повагою —
науково-педагогічні працівники,
студенти та співробітники педагогічного факультету

… Учителю потрібно володіти
величезним талантом любові до людини,
безмежною любов’ю до своєї праці і перш за все до дітей,
щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу,
ясність розуму, свіжість вражень,
сприйнятливість почуттів – без цих якостей
праця педагога перетвориться в муку…
                                                   В. Сухомлинський

28 вересня 2020 року педагогічна спільнота України та світу відзначає 102 роки від дня народження видатного українського педагога, психолога, дослідника і публіциста, письменника, громадського діяча – Василя Олександровича Сухомлинського. Його ідеї, науково-методичні розробки, практичний досвід нині втілюються в освітньо-виховних системах європейських країн, Японії, Америки. «Я ніколи в житті не належав собі», – казав педагог. Адже все своє життя він присвятив педагогічній діяльності, школі, дітям.

Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії у родині незаможних селян. Його батько був теслею, працював у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Мати працювала в колгоспі. У родині Сухомлинських було четверо дітей, крім Василя, ще троє – Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали педагогами.

В. Сухомлинський закінчив семирічну школу в рідному селі Василівка. У 1933 р. вступив до Кременчуцького медичного технікуму, але незабаром пішов звідти, вступив на робітфак, достроково закінчив його і був прийнятий до Полтавського педагогічного інституту. Проте через хворобу в 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті.

У сімнадцять років розпочав педагогічну діяльність. У 1935–1938 рр. працював учителем української мови і літератури у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. В. Сухомлинський вступив на заочний відділ Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом – і викладача цих же предметів середньої школи. З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час – завідуючим навчальною частиною школи.

У липні 1941 року призваний до війська. Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука, з вересня 1941 р. – політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 року в бою за село Клепініно під Ржевом був тяжко пораненим і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях. З червня 1942 року до березня 1944 року В. О. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944 року разом з дружиною повертається в Україну, в щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років працював завідуючим районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі.

У 1948 р. В. О. Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньої школи, де він беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів.

У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи – керівник навчально-виховного процесу». З 1957 р. – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р. – заслужений вчитель УРСР. У 1968 р. – нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

Помер Василь Олександрович Сухомлинський 2 вересня 1970 року.

В. А. Сухомлинський – автор 41 монографії і брошури, понад 600 статей, 1200 оповідань і казок. Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена 30-а мовами світу і витримала 54 видання. В період з 1945 по 1970 рр. надруковано 463 статті ; у 1971–1986 рр. – 105 статей.

Спадщина Василя Сухомлинського надзвичайно багатогранна, та в центрі його уваги передусім – дитина, особистість, її духовний світ та моральні цінності. Він першим у вітчизняній педагогіці розпочав організацію педагогічного просвітництва батьків. Як вважав педагог, батьки мають вчитися стільки ж років (у батьківській школі), скільки й діти. Загалом у педагогічній системі В. Сухомлинського утвердилася певна система родинно-шкільного виховання, за якої батьки повинні були стати активними помічниками вчителів. Цьому сприяло не лише навчання батьків, але й спільне проведення свят, різноманітних суспільно-корисних справ.

У своїх працях, зокрема у «Батьківській педагогіці» [1], В. Сухомлинський по-новому осмислює взаємозв’язки родини і школи. Головним у цьому зв’язку виступає глибоке народне підґрунтя. Спираючись на легенди, оповіді, вчений розкриває кращі набутки етнічних засад виховання. «Батьківська педагогіка» – це захоплююча і хвилююча розповідь про найважливіший, священний обов’язок батьків щодо своїх дітей, це пристрасний гімн благородній душі дитини, її сподіванням, устремлінням, людському сімейному щастю. Ця книга примусить читача глибоко задуматись над проблемами сімейної педагогіки, стане надійним порадником для всіх, хто має справу з вихованням дітей.

У багатій спадщині В. Сухомлинського окремо слід розглянути педагогічні казки для дітей, які окремими виданнями обнародувані уже після смерті їх автора.

Своєрідно й творчо Василь Сухомлинський використовував казку у вихованні дошкільнят і молодших школярів. «Через казку, фантазію, гру, через неповторну людську творчість – вірна дорога до серця дитини», – наголошував він. Глибокі за своїм змістом казки Василя Сухомлинського – як свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. На його уроках діти самі складали казки, в яких їхня буйна фантазія поєднувалася з глибоким моральним змістом. У Павлиській школі було обладнано кімнату казок.

«Вічна тополя» [2] – збірка казок, оповідань, етюдів В. Сухомлинського виховує у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку найкращі людські почуття щиросердності й любові до всього прекрасного, формує перші навички людяності у взаєминах між юними особистостями. Героями казок є звичайні речі та істоти, яких ми бачимо щодня. Це павучки та мурашки на землі, квіточки, бджоли, краплинка, журавлиний ключ у небі, лелеки, горобчики, маленьке кошеня і звичайнісінькі діти, їхні батьки, бабусі, дідусі. Педагог упевнений, що коли не сформувати самостійності мислення, не виховати любові до бабусі й дідуся, до матері й батька, до рідної природи та речей, що оточують дитину, то неможливо сформувати повагу й до Батьківщини. Багато казок написані не лише у простій та доступній формі про історії з життя дітей та казкових персонажів, а й з гумором, жартом, адже й сам Василь Олександрович мав такий характер. Захоплюючим є те, як геніальний педагог зумів у оповіданнях та казках, обсяг яких не перевищує 150 слів, вкласти таку високу якість думки, повчання. Незважаючи на те, що його казки звернені до зовсім юних читачів, діапазон їх застосування дуже широкий. Створені В. Сухомлинським казки стали свого часу інноваційним внеском у проблему виховання школярів.

Василь Сухомлинський був прихильником ідей гуманізму, він вважав, що людяність проявляється під час творення добра. Цій проблемі присвячена велика кількість творів педагога. У праці «Як виховати справжню людину» [3] подається справжній моральний ідеал, який увібрав у себе найкращі риси менталітету українського народу. В ній розкриваються конкретні принципи, істини, повчання, настанови, рекомендації тощо. Твір розкриває методику роботи з виховання у дітей любові до Батьківщини, оточуючих, обов’язку, розуміння життя, добра і зла у ньому. Маючи величезний досвід у педагогіці, В. Сухомлинський уперше розкриває у вітчизняній педагогіці суть понять «людяність», «патріотизм», «відповідальність», «гідність», «терпимість», «тактовність» та ін.

Усі праці Василя Сухомлинського пройняті гуманним ставленням до дитини, пошаною до її особистості, розумінням її інтересів, почуттів, позиції. У книзі «Серце віддаю дітям» [7] він писав: «Дитячий світ – це особливий світ. Діти живуть своїми уявленнями про добро й зло, честь і безчестя, людську гідність. «…Я завжди вважав за необхідне стати деякою мірою дитиною. Тільки за цієї умови діти не будуть дивитися на вас як на людину, що випадково потрапила за ворота їхнього казкового світу і якій байдуже, що діється всередині цього світу». «Серце віддаю дітям» – твір, що характеризує автора як особистість. Ця праця – підсумок роботи Василя Сухомлинського як педагога та учителя. У ній автор підкреслює роль праці, природи у вихованні школяра.

В. Сухомлинський упродовж свого життя переконувався, що справжня школа – це не тільки місце, де діти набувають знань і вмінь. Навчання – дуже важлива, але не єдина сфера духовного життя дитини. Справжня школа – це багатогранне духовне життя дитячого колективу, в якому вихователь і вихованець об’єднані багатьма інтересами і захопленнями.

У праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» [5] педагог акцентував увагу на школі як вогнищі високої моралі, культури, яка немислима без багатогранного духовного життя коллективу. Він стверджував: «Школа виховує людей розумних в істинному і багатогранному значенні цього поняття за тієї умови, коли навчально-виховний процес спирається на духовне життя й історію народу».

«Павлиська середня школа» [4] – книга, в якій узагальнено багаторічний досвід навчально-виховної роботи. Розповідаючи про зусилля педагогічного колективу школи у вихованні всебічно розвиненої особистості, автор прагнув показати цю працю по можливості з усіх боків, не тільки роз’яснити методи, що застосовуються, а й розкрити їх внутрішні зв’язки та взаємозв’язки. Проаналізовано процеси морального, розумового, трудового, естетичного, фізичного виховання школярів. Акцентовано особливу увагу на недопущенні, щоб навіть один день шкільного навчання був без успіху, без результату.

У «Розмові з молодим директором школи» [6] Василь Сухомлинський стверджував, що керівник повинен постійно вдосконалюватися, щоб бути ерудованим, володіти мистецтвом викладання та навчання. Твір «Розмова з молодим директором» й сьогодні залишається актуальним і викликає жвавий інтерес у керівників шкіл. Коло питань охоплює такі сторони керівництва навчально-виховним процесом, як творча праця педагогічного колективу й індивідуальна творчість учителя, навчально-виховний процес на уроках, педагогічна культура вчителя, керівництво процесом навчання, аналіз уроку, взаємовідносини педагогів з вихованцями, виховання «важких» дітей. Розкрито важливі особливості творчої праці педагога.

Можна зробити висновок, що усіх педагогів Павлиської школи об’єднувала любов до педагогічної професії, високий рівень педагогічної майстерності, високий професіоналізм, захопленість певною сферою діяльності, уміла взаємодія з дітьми, велике бажання допомогти у їх особистісному зростанні, професійному виборі, прагнення розвинути їх здібності, обдарування. У той же час директором школи пропонувалася постійна допомога усім учителям, особливо молодим педагогам, щодо набуття й удосконалення педагогічної майстерності шляхом проведення з ними індивідуальної роботи, відвідування уроків, їх аналізу, в тому числі у проведенні перших уроків.

У центрі уваги видатного педагога була багатогранна діяльність учителя, його проблеми, культура спілкування з дітьми, педагогічна майстерність, духовність, підготовка вчителів у навчальних закладах тощо.

«Сто порад учителеві» [8] – книга, спрямована на допомогу вчителям в організації навчально-виховного процесу в школі. Твір написаний у вигляді порад. Кожна порада присвячена окремим аспектам педагогічної діяльності: особливості педагогічної професії, організації навчального процесу, вихованню підростаючого покоління тощо. В. Сухомлинський стверджував, що «вчительська професія – це людинознавство, постійне проникнення, що ніколи не припиняється, в складний духовний світ Людини; і це є прекрасно – постійно відкривати в людині нове, вражатися новому, бачити людину в процесі її становлення».

«Сто порад учителеві» – праця, яка має стати постійним порадником учителя, як й інші його визначні твори, що мають пізнавальне значення для освітніх працівників, педагогічної громадськості. Розглядаючи діяльність учителя, Василь Олександрович вважав, що джерелом його творчої індивідуальності є книга, особиста бібліотека. Він радить учителеві мати свою особисту бібліотеку, аби можна було повсякденно користуватися книгами, читати й перечитувати їх, зацікавлювати ними учнів. Особистість учителя він розглянув як наріжний камінь навчання та виховання, а його професійну і педагогічну майстерність пов’язував з рівнем психологічної культури, психолого-педагогічних знань, розмаїттям засобів естетико- психологічного впливу на учнів.

Василь Олександрович казав: «Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ми по праву можемо сказати, що Сухомлинський залишив по собі яскравий слід, він належить до найвидатніших постатей світової педагогіки. З його ім’ям пов’язане збагачення й піднесення педагогічної науки ХХ ст. Його життя і творчість залишаться назавжди дороговказом для всіх, хто присвятив себе високій місії – ростити Людину.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. – Київ : Рад. шк., 1978. – 263 с.

2. Сухомлинський В. О. Вічна тополя : казки, оповідання, етюди / В. О. Сухомлинський. – Київ : Генеза, 2003. – 272 с.

3. Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека: советы воспитателям / В. А. Сухомлинский. – Киев : Рад. шк., 1975. – 235 с.

4. Сухомлинский В. А. Павлышская средняя школа: обобщение опыта учебно-воспитательной работы в сельской средней школе / В. А. Сухомлинский. – 2-е изд. – Москва : Просвещение, 1979. – 396 с.

5. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Київ : Рад. шк., 1976. – Т. 1. – С. 55–206.

6. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Київ : Рад. шк., 1977. – Т. 4. – С. 393–626.

7. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Київ : Рад. шк., 1977. – Т. 3. – С. 7–279.

8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. – Київ : Рад. шк., 1988. – 304 с.

Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету

Представлений Вашій увазі бібліографічний огляд літератури – далеко не повний список видань, які знаходяться у фонді читального залу педагогічного факультету. Запрошуємо всіх бажаючих завітати до нашої книгозбірні та детально ознайомитися з життєвим та творчим шляхом великого українця, славетного педагога і дитячого письменника – Василя Олександровича Сухомлинського.

24 вересня 2020 року для студентів 2 курсу ступеня вищої освіти «магістр» груп DO1-М19 і DOр-М19 спеціальності 012 Дошкільна освіта» (денної форми навчання) було проведено настановну конференцію з питань проходження виробничої педагогічної асистентської практики.

Детальніше на сайті кафедри теорії та методик дошкільної освіти

Пропонуємо перелік найбільш значних подій минулого тижня, що відбулись в українській освіті

24 вересня була організована екскурсія для студентів 1-го курсу спеціальності Початкова освіта.

Детальніше на сайті кафедри теорії та методик початкової освіти 

Лашко Яна Володимирівна – магістрантка 1 курсу кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва педагогічного факультету К-ПНУ.
За останні два роки багаторазово брала участь у виставках, пленерах, конкурсах. Серед яких всеукраїнські виставки в київському Будинку художника «Осяяна палітра» (2019 р.), «Мистецький калейдоскоп» (2020 р.), «Мистецьке натхнення» (2020 р.).
Після творчого конкурсу була запрошена до участі у Другій Всеукраїнській виставці бієнале «Акварельний альбом 2020» у Музеї друкарства в Києво-Печерській лаврі.
Окрім мистецької виставкової діяльності займається науково-дослідницькою роботою, представляє на високому рівні кафедру та Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка  на міжнародних конференціях.

Яна та її роботи

Лашко Я 1

Лашко Я 8

Лашко Я 3

Лашко Я 2

Лашко Я 4

Лашко Я 5

Лашко Я 6

Лашко Я 7

Лашко Я 9

Кафедра образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва