20 листопада 2019 відбувся “Конкурс педагогічної майстерності 2019”, у якому взяли учать 4 команди (три команди з педагогічного факультету та одна команда з фізико-математичного факультету).
1 місце – команда “Агенти змін” (3 курс, педагогічний факультет);
2 місце – команда “Вчитель – вічний учень” (3 курс, педагогічний факультет);
3 місце – команда “Дидаскал” (збірна 4 курсу, фізико-математичний факультет);
4 місце – команда “Щасливе дитинство” (3 курс, педагогічний факультет).
26 листопада 2019 року відбулася районна науково-практична конференція «Компетентний педагог – запорука підвищення якості освіти Нової української школи» за участі відділу освіти Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації, науково-педагогічних працівників кафедри теорії та методик початкової освіти (доцента Гудими Н.В. та старшого викладача Мєлєкєсцевої Н.В.), студентів 2 курсу спеціальності 013 Початкова освіта Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, працівників методичних служб, директорів ЗЗСО, вчителів початкових класів, психологів на базі Слобідсько-Рихтівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Кам’янець-Подільського району.
Детальніше на сайті кафедри теорії та методик початкової освіти
Пам’ять – нескінченна книга, у якій занотовано все: і життя кожної людини, і життя всієї країни. На жаль, багато сторінок у нашу історію вписано криваво-чорним кольором. Трагічна пам’ять про Голодомор 1932–1933 рр. – найчорніший час в літописі України.
День пам’яті жертв голодоморів – щорічний національний пам’ятний день в Україні, який припадає на четверту суботу листопада. 24 країни світу офіційно визнали голодомор геноцидом українського народу. Якими словами можна описати мучеництво України того періоду, яка поклала в землю кращих синів і дочок? Голодомор позначився на майбутньому нації: третина омертвлених голодом – діти, які не народили нащадків, не дали потомства…
Сьогодні ми уже знаємо: Голодомор був наперед спланований, штучно створений. Це був геноцид. Вбивали цілий народ. Народ, який ніколи нікого не гнобив, зроду-віку займався хліборобством, мав лагідну душу, найзадушевнішу в світі пісню. У навчальному посібнику О. Д. Бойка «Історія України» [1] висвітленні події голодомору 1932–33 років, який став найстрашнішим злочином Сталіна і його найближчих опричників. Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи по посиленню хлібозаготівель» від 18 листопада 1932 р. та Постанова Раднаркому УРСР «Про заходи до посилення хлібозаготівель» від 20 листопада 1932 р. поклали край будь-якій грі в дипломатію. За своїм цинізмом і жорстокістю їм важко знайти аналоги у світовій практиці. Це справжні документи геноциду, які не мають нічого спільного з економічною діяльністю. У них все поза економікою, всі заходи, спрямовані на викачку хліба з українського села, спираються на механізм терору, репресій, страху.
Ворогом номер один для Сталіна і його оточення був не тільки український селянин, чи український інтелігент, ворогом була Україна. Чому саме Україна? Тому що вона мала більше населення ніж усі інші, разом узяті неросійські республіки. Тому що вона мала великий досвід національно- визвольних змагань. Для України уроки Центральної Ради, уроки гетьманщини, спільної боротьби селян за свої права не минули безслідно. В Україні до 1933 р. були створені і існували розвинена державна організація, хоч і у рамках поліцейських обмежень, національні державні організації, набула значного розвитку культура, поширилася сфера вживання української мови на пролетаріат та на органи державного управління. У посібнику «Нарис історії України: XX століття» [4] наголошується, що для того щоб перетворити СРСР у сталінську імперію, потрібно було зламати Україну. Це Сталін здійснив шляхом організації голодомору.
«Ваші мертві вибрали мене…» Джеймса Мейса [3] – перше в Україні видання основних праць відомого американського історика. Представлено практично увесь творчий доробок у газеті «День» і деякі статті з інших українських видань, які вже стали невід’ємним компонентом вітчизняної журналістики, політичної культури. Це аналітичний щоденник злетів і падінь, поразок і перемог молодої української держави. Наукова рецензія Голодомору Джеймса Мейса носить яскраво виражені ознаки пошуку суто політичних причин цього страхітливого явища. Щодо причин, за якими радянська влада вчинила злочин проти українців, Джеймс Мейс зазначив: «Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті – нема проблем».
У навчальному посібнику І. В. Рибака «Хмельниччина в історії України» [5] висвітлено голод 1932–1933 р. на Поділлі. Автор вказує на те, що вже в грудні 1932 року почали вмирати з голоду, а з початком 1933 року голод посилився у подільських селах. Проте гостра коса голоду найбільше стяла людських голів навесні 1933 року. Вмирали вдома, на сільських шляхах, на станціях – де застала смерть. За період з 1 січня 1931 – до липня 1933 року населення області зменшилося на 102058 осіб. Думається, що втрати від голодомору були значно більшими. Адже ретельних записів про смертність населення не велося. Офіційні документи фальсифікувались, нищились.
Науковий збірник «Геноцид: Голодомор 1932–1933 років на Хмельниччині: причини, жертви, наслідки» [2] містить доповіді і матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, приуроченої 75-річчю Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, і зокрема на Хмельниччині. Розглядаються передумови, хід, жертви і наслідки голодомору, подаються документи і свідчення учасників трагічних подій.
У науковому виданні «Розіп’яте Голодомором Поділля: збірник документів і матеріалів про Голодомор 1932–1933 років на Хмельниччині» [6] поміщено документальні матеріали про політичні мотиви, причини, перебіг та наслідки голодомору. До збірника вміщено постанови, рішення, накази, розпорядження та інші циркуляри вищих та місцевих партійних, радянських, каральних органів, господарських організацій, які засвідчують цілеспрямоване здійснення Голодомору 1932–1933 років. Зокрема документи про плани хлібозаготівель, про шляхи і механізми насильницького вилучення продовольчих ресурсів, про подолання опору селян хижацькій політиці примусової колективізації і штучного голоду тощо.
В Держархіві Хмельницької області зібрано колекції спогадів, свідчень очевидців та поіменні списки жертв Голодомору 1932–1933 років, окремі зі спогадів внесені до цього збірника документів. Значна частина архівних документів через їхній незадовільний фізичний стан, згасаючі тексти передруковані у збірнику зі збереженням оригіналу мови і стилю первісного тексту написання їхніми авторами, які мали невисокий освітній рівень, були малограмотними. Але це не применшує їхньої змістовної суті щодо оцінки тодішніх подій, пов’язаних з Голодомором.
Великий внесок у дослідженні Голодомору на Поділлі, Волині. Закарпатті та інших регіонах України зробив вчений Ілля Гаврилович Шульга. У вересні 1990 р. І. Шульга разом з дружиною бере активну участь у роботі першого в Україні міжнародного симпозіуму про голодомор 1932–1933 років, на якому були присутні відомі дослідники цієї трагічної події в історії нашого народу з Європи, США, Канади, Австрії. Тут з великою доповіддю виступив проф. І. Г. Шульга. Цей матеріал пробудив великий інтерес в учасників симпозіуму і ввійшов у народну книгу-меморіал «33-й Голод». У 1997 р. видано нарис з історії подільського селянства «Гірка правда» [8]. «І щоб ніколи не повторився голодомор, пам`ятаймо про пережите, шануймо рідну землю і всіх, хто дає їй раду, працею і мудрістю зміцнюймо нашу незалежну Україну» – заповідав Ілля Гаврилович Шульга».
Роман «Марія» Уласа Самчука [7] став свого часу справжньою сенсацією. Вражаючий страшними подробицями життя українців періоду насильницької колективізації, цей шедевр української літератури й досі нікого не залишає байдужим, знову й знову нагадуючи про страшний період голодомору 1932–1933 рр. За жанром «Марія» – роман-життєпис, адже у творі висвітлюється життєвий шлях української жінки Марії, від народження до смерті. ЇЇ життя майстерно переплітається з загальнонаціональним життям України того часу, тим самим роблячи образ Марії узагальнюючим, навіть символічним. Роман складається з трьох частин-книг. Першою є книга народження Марії, де розповідається про її сирітське дитинство, наймитське життя, перше кохання до Корнія. Друга частина має назву «Книга днів Марії», де йдеться про подальше життя Марії з Корнієм, його адаптацію до життя селянина, народження їхніх дітей. Третя частина «Книга про хліб» розкриває жахливі картини духовного та фізичного занепаду України. З кожною частиною можна спостерігати, як особистістно-психологічні риси Марії набувають узагальненого характеру. Так, автор крізь увесь твір робить акцент на материнстві Марії, роблячи її образом усіх матерів, що померли голодною смертю під час голодомору. Крім того, треба зауважити, що образ Марії в широкому значенні – це образ самої України, що страждає від абсолютно чужих для неї норм нового «кращого життя», яке приносить лише голод, занепад та смерть. Автор, відтворюючи шокуючи та страшні події, прагне викликати обурення та протест проти насилля над українським народом, його морального пригнічення та фізичного знищення. Цей твір має нагадувати нащадкам про чорні роки в українській історії, щоб ніколи в майбутньому таке не повторилося.
Сьогодні називають різні числа жертв голоду, спланованого сталінським режимом в Україні у 1932–1933 рр. Одні дослідники говорять про 7–8 мільйонів чоловік, інші – про 15 мільйонів осіб. Точну цифру втрат населення України встановити неможливо, оскільки від 15 квітня 1933 року за розпорядженням Постишева померлих перестали облікувати. Конкретної цифри жахливого голокосту нема, і хто-зна, коли й чи взагалі буде встановлена. На сьогодні зібрана величезна доказова база геноциду українського народу під час Голодомору 1932–1933 років.
Голодомор – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління. Поклонімося ж пам’яті мільйонів загиблих земляків наших.
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету
Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. Хто приходить до твого джерела, той стає мудрим, багатим, як сама українська земля.
Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. У Конституції України, ст. 10, є такі рядки: «Державною мовою в Україні є українська мова».
Щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, українці відзначають День української писемності та мови. До цього свята в закладах освіти проводяться різноманітні масові заходи, конкурси знавців української мови, святкові концерти, тематичні вікторини, інформаційні бесіди, поетичні марафони тощо.
Традиційно на педагогічному факультеті Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка відзначають День української писемності та мови. Цьогоріч на факультеті відбувся святковий концерт – звучали поезії, українські пісні, лунали жарти. Працівники читального залу педагогічного факультету також долучилися до святкування, а саме підготували розгорнуту книжкову експозицію «Мова – скарбниця українського народу», яка демонструвалася з 06 листопада до 20 листопада (306 ауд.).
Виставка складалася з п’яти розділів:
Розділ I. Історія української літературної мови
Розділ II. Культура мови та мовлення
Розділ III. Словники, довідники
Розділ IV. Методика навчання мови
Розділ V. Навчальні посібники з рідної мови
Студенти педагогічного факультету та всі бажаючі мали можливість ознайомитися із навчальними посібниками з історії української літературної мови, культури мовлення, методики навчання мови та словниками-довідниками, які знаходяться у фонді читального залу педагогічного факультету.
Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету
Студенти педагогічного факультету групи РО1-В16 спеціальності Початкова освіта Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка побували на черговому засіданні інтелект-клубу «Я із мамою і татом знаємо всього багато» Довжоцького закладу дошкільної освіти «Веселка» (завідувач Желізник Л. Ф.).
Детальніше на сайті кафедри теорії та методик початкової освіти
20 листопада о 12.30 в 105 ауд. педагогічного факультету.
Участь беруть студенти педагогічного, фізико-математичного факультетів та факультету фізичної культури!!!
Педагогічний факультет нашого університету активно відзначав День української писемності та мови. Ранок розпочався з гучної української музики, яка лунала на кожній перерві, створюючи святковий настрій. Кожному, хто завітав до нас, дарували жовто-блакитний браслет, як один з елементів української символіки. Такий цікавий аксесуар студентки виготовляли своїми руками.
Також, у день святкування був встановлений сучасний dress code: вишита сорочка, джинси та білі кросівки, що виглядало досить стильно. Усі ми любимо фотографуватися, тому підготували тематичну фотозону.
Кульмінацією свята був концерт, підготовлений студентами. Сценарій заходу був настільки різноманітний, що глядачі пережили океан різних емоцій. Захоплювали подих вірші, які кожним словом чуттєво проникали у підсвідомість. Кожна пісня була виконана з душею та змушувала усіх підспівувати. Для участі у святі був запрошений бандурист. А ще – гучно лунали жарти. Українці завжди були щедрими на гумор і сатиру, а наші студенти це неодноразово доводять.
Українська мова – це не лише мова художньої літератури. Нею спілкуються, мріють, виявляють почуття, жартують. Це слово синього неба і гомін нашої героїчної, нещасної і щасливої історії. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається, як заповіт, як найдорожча спадщина.
Тому так важливо проводити подібні заходи, щоб підтримати свідомість національної єдності українського народу, любов до Батьківщини й пошану до себе.
Переглянути фотозвіт в галереї
Руся Мавдрик, студентка 3 курсу педагогічного факультету
Тиждень волонтерства, спільної праці, досліджень учасників програми «Polskie Dziedzictwo Kulturowe za granicą – Wolontariat 2019» і студентів та викладачів кафедри ОДПМ і РТМ Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. Мали насичений новим досвідом тиждень. Керівники проєкту – професор Януш Смаза та викладач Анна Кудзя. Нові для реставраторів станкового живопису враження – праця на риштуваннях, розкривки фарбового шару з під 15-20 сентиметрів тиньку та штукатурки, пошуки старого фарбового шару, фотофіксація та упорядкування залишків фрагментів, колись головного, алабастрового вівтаря Подомініканського костелу св. Миколая єпископа Міри в Кам’янці-Подільському. Отримали гарний досвід та багато нових вражень.
З допису кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
та реставрації творів мистецтва у Facebook
