Голодомор в Україні: історія і пам’ять

(Бібліографічний огляд літератури)

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

Намірене знищення українців радянською владою під час голодоморів у ХХ столітті залишається незагоєною раною в генетичній пам’яті нашого народу. Окупаційна політика совєтів призвела до втрат мільйонів життів наших співвітчизників. Дізнаючись страшні сторінки історії, все більше країн сьогодні визнають Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.

У 2023-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 25 листопада. Долучіться в цей день о 16.00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

Цього року ми вдруге вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Нині, через століття, ми все ще переживаємо ці трагедії і бачимо, як новий путінський режим створює всі умови, аби люди тепер в інших країнах світу були позбавлені найголовнішого – хліба. Блокування вивозу українського зерна на продовольчі ринки світу створює для мешканців багатьох країн Азії та Африки штучний голод. Цілеспрямоване знищення українського продовольства, зерносховищ знову повертає нас пам’яттю до голодних років ХХ століття.

Сьогодні ми уже знаємо: Голодомор був наперед спланований, штучно створений. Це був геноцид. Вбивали цілий народ. Народ, який ніколи нікого не гнобив, зроду-віку займався хліборобством, мав лагідну душу, найзадушевнішу в світі пісню. У навчальному посібнику О. Д. Бойка «Історія України» [1] висвітленні події голодомору 1932–33 років, який став найстрашнішим злочином Сталіна і його найближчих опричників. Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи по посиленню хлібозаготівель» від 18 листопада 1932 р. та Постанова Раднаркому УРСР «Про заходи до посилення хлібозаготівель» від 20 листопада 1932 р. поклали край будь-якій грі в дипломатію. За своїм цинізмом і жорстокістю їм важко знайти аналоги у світовій практиці. Це справжні документи геноциду, які не мають нічого спільного з економічною діяльністю. У них все поза економікою, всі заходи, спрямовані на викачку хліба з українського села, спираються на механізм терору, репресій, страху.

Ворогом номер один для Сталіна і його оточення був не тільки український селянин, чи український інтелігент, ворогом була Україна. Чому саме Україна? Тому що вона мала більше населення ніж усі інші, разом узяті неросійські республіки. Тому що вона мала великий досвід національно- визвольних змагань. Для України уроки Центральної Ради, уроки гетьманщини, спільної боротьби селян за свої права не минули безслідно. В Україні до 1933 р. були створені і існували розвинена державна організація, хоч і у рамках поліцейських обмежень, національні державні організації, набула значного розвитку культура, поширилася сфера вживання української мови на пролетаріат та на органи державного управління. У посібнику «Нарис історії України: XX століття» [4] наголошується, що для того щоб перетворити СРСР у сталінську імперію, потрібно було зламати Україну. Це Сталін здійснив шляхом організації голодомору.

«Ваші мертві вибрали мене…» Джеймса Мейса [3] – перше в Україні видання основних праць відомого американського історика. Представлено практично увесь творчий доробок у газеті «День» і деякі статті з інших українських видань, які вже стали невід’ємним компонентом вітчизняної журналістики, політичної культури. Це аналітичний щоденник злетів і падінь, поразок і перемог молодої української держави. Наукова рецензія Голодомору Джеймса Мейса носить яскраво виражені ознаки пошуку суто політичних причин цього страхітливого явища. Щодо причин, за якими радянська влада вчинила злочин проти українців, Джеймс Мейс зазначив: «Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті – нема проблем».

У навчальному посібнику І. В. Рибака «Хмельниччина в історії України» [5] висвітлено голод 1932–1933 р. на Поділлі. Автор вказує на те, що вже в грудні 1932 року почали вмирати з голоду, а з початком 1933 року голод посилився у подільських селах. Проте гостра коса голоду найбільше стяла людських голів навесні 1933 року. Вмирали вдома, на сільських шляхах, на станціях – де застала смерть. За період з 1 січня 1931 – до липня 1933 року населення області зменшилося на 102058 осіб. Думається, що втрати від голодомору були значно більшими. Адже ретельних записів про смертність населення не велося. Офіційні документи фальсифікувались, нищились.

Науковий збірник «Геноцид: Голодомор 1932–1933 років на Хмельниччині: причини, жертви, наслідки» [2] містить доповіді і матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, приуроченої 75-річчю Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, і зокрема на Хмельниччині. Розглядаються передумови, хід, жертви і наслідки голодомору, подаються документи і свідчення учасників трагічних подій.

У науковому виданні «Розіп’яте Голодомором Поділля: збірник документів і матеріалів про Голодомор 1932–1933 років на Хмельниччині» [6] поміщено документальні матеріали про політичні мотиви, причини, перебіг та наслідки голодомору. До збірника вміщено постанови, рішення, накази, розпорядження та інші циркуляри вищих та місцевих партійних, радянських, каральних органів, господарських організацій, які засвідчують цілеспрямоване здійснення Голодомору 1932–1933 років. Зокрема документи про плани хлібозаготівель, про шляхи і механізми насильницького вилучення продовольчих ресурсів, про подолання опору селян хижацькій політиці примусової колективізації і штучного голоду тощо.

В Держархіві Хмельницької області зібрано колекції спогадів, свідчень очевидців та поіменні списки жертв Голодомору 1932–1933 років, окремі зі спогадів внесені до цього збірника документів. Значна частина архівних документів через їхній незадовільний фізичний стан, згасаючі тексти передруковані у збірнику зі збереженням оригіналу мови і стилю первісного тексту написання їхніми авторами, які мали невисокий освітній рівень, були малограмотними. Але це не применшує їхньої змістовної суті щодо оцінки тодішніх подій, пов’язаних з Голодомором.

Великий внесок у дослідженні Голодомору на Поділлі, Волині. Закарпатті та інших регіонах України зробив вчений Ілля Гаврилович Шульга. У вересні 1990 р. І. Шульга разом з дружиною бере активну участь у роботі першого в Україні міжнародного симпозіуму про голодомор 1932–1933 років, на якому були присутні відомі дослідники цієї трагічної події в історії нашого народу з Європи, США, Канади, Австрії. Тут з великою доповіддю виступив проф. І. Г. Шульга. Цей матеріал пробудив великий інтерес в учасників симпозіуму і ввійшов у народну книгу-меморіал «33-й Голод». У 1997 р. видано нарис з історії подільського селянства «Гірка правда» [8]. «І щоб ніколи не повторився голодомор, пам`ятаймо про пережите, шануймо рідну землю і всіх, хто дає їй раду, працею і мудрістю зміцнюймо нашу незалежну Україну» – заповідав Ілля Гаврилович Шульга».

Роман «Марія» Уласа Самчука [7] став свого часу справжньою сенсацією. Вражаючий страшними подробицями життя українців періоду насильницької колективізації, цей шедевр української літератури й досі нікого не залишає байдужим, знову й знову нагадуючи про страшний період голодомору 1932–1933 рр. За жанром «Марія» – роман-життєпис, адже у творі висвітлюється життєвий шлях української жінки Марії, від народження до смерті. ЇЇ життя майстерно переплітається з загальнонаціональним життям України того часу, тим самим роблячи образ Марії узагальнюючим, навіть символічним. Роман складається з трьох частин-книг. Першою є книга народження Марії, де розповідається про її сирітське дитинство, наймитське життя, перше кохання до Корнія. Друга частина має назву «Книга днів Марії», де йдеться про подальше життя Марії з Корнієм, його адаптацію до життя селянина, народження їхніх дітей. Третя частина «Книга про хліб» розкриває жахливі картини духовного та фізичного занепаду України. З кожною частиною можна спостерігати, як особистістно-психологічні риси Марії набувають узагальненого характеру. Так, автор крізь увесь твір робить акцент на материнстві Марії, роблячи її образом усіх матерів, що померли голодною смертю під час голодомору. Крім того, треба зауважити, що образ Марії в широкому значенні – це образ самої України, що страждає від абсолютно чужих для неї норм нового «кращого життя», яке приносить лише голод, занепад та смерть. Автор, відтворюючи шокуючи та страшні події, прагне викликати обурення та протест проти насилля над українським народом, його морального пригнічення та фізичного знищення. Цей твір має нагадувати нащадкам про чорні роки в українській історії, щоб ніколи в майбутньому таке не повторилося.

Цього року вшанування пам’яті жертв сталінського режиму відбуватиметься під час повномасштабної війни Росії проти України. 90 років тому попередники путінського режиму, приспішники Сталіна вчинили в Україні Голодомор, загубивши мільйони життів українців. Нині рашисти переслідують ту саму мету – геноцид Українського народу. Щоб запобігти повторенню таких трагедій і злочинів минулого, маємо берегти пам’ять про тих, хто став жертвою та боротися проти тих, хто продовжує злочини проти людства.

В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бойко О. Д. Історія України : навч. посіб. / О. Д. Бойко. – 3-те вид., випр. і допов. – Київ : Академвидав, 2006. – 688 с. – (Альма-матер).
2. Геноцид: Голодомор 1932–1933 років на Хмельниччині: причини, жертви, наслідки (до 75-ряччя Голодомору 1932–1933 рр. в Україні) : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (19–20 листопада 2008 року) / за ред. М. П. Вавринчука, О. М. Завальнюка, Л. В. Баженова та ін. – Кам’янець-Подільський : Сисин О. В., 2008. – 484 с.
3. Мейс Д. Ваші мертві вибрали мене… / Джеймс Мейс ; за ред. Лариси Івшиної. – Київ : Українська прес-група, 2008. – 672 с.
4. Нарис історії України XX ст. / за заг. ред. акад. В. А. Смолія. – Київ : Генеза, 2002. – 472 с.
5. Рибак І. В. Хмельниччина в історії України : навч. посіб. / І. В. Рибак. – Кам’янець-Подільський : Сисин О. В., 2010. – 260 с.
6. Розіп’яте Голодомором Поділля: збірник документів і матеріалів про Голодомор 1932–1933 років на Хмельниччині / упоряд.: М. П. Вавринчук, Г. Г. Осадча, П. Я. Слободянюк. – Хмельницький : [Збруч], 2008. – 717 с.
7. Самчук У. Марія: хроніка одного життя / Улас Самчук. – Львів : Оріяна – Нова, 2004. – 176 с.
8. Шульга І. Г. Гірка правда: нариси з історії подільського селянства 1920–1932 років. – Вінниця : Віноблдрукарня, 1997. – 152 с.

Тамара Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету