Шляхами життя і творчості Івана Франка
(Бібліографічний огляд літератури
до 165-річчя від дня народження)
«…Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже не буде в нас перебільшення сказати, що Шевченко і Франко – це насправді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись…»
Олесь Гончар
Iван Якович Франко – видатний український письменник, поет, публіцист, літературний критик, перекладач, мовознавець, громадський і політичний діяч, історик, економіст, фольклорист, журналіст, доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906).
Він належить до найвизначніших діячів української культури другої половини XIX – початку XX століття. Геніальність митця виявляється в тому, що його твори і через століття хвилюють і захоплюють. Залишаючись художнім літописом минулого, вони стають для кожного нового покоління животворним джерелом пізнання і сучасного йому народного життя. Справою всього життя І. Франка була важка праця в поті чола. Він людина виняткових здібностей і широкої європейської освіти, науковець у найширшому розумінні цього слова, який мав вплив на всі сфери розвитку українського суспільства.
Цього році (2021) 28 серпня Україна відзначала 165 років від дня народження митця.
Народився Іван Якович Франко в с. Нагуєвичі на Дрогобиччині в сім’ї сільського коваля. Коли Іванові було 9 років (1865), помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Григорій Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив їм батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя. Коли Іванові було 15 років (1872), померла мати. Вихованням дітей стала займатися мачуха.
У 1864-1867 рр. вчився в Дрогобицькій головній школі отців василіян, навчання в якій велося німецькою мовою. 1867 р. вступив до Дрогобицької державної гімназії імені Франца Йосифа (яка саме тоді переходила на польську мову викладання). Іван Верхратський, який був класним керівником Івана Франка, давав йому читати книги М. Драгоманова, П. Куліша, Т. Шевченка, твори інших українських письменників, організував у гімназії літературний гурток, до якого входили 12 учнів, у тому числі Іван Франко. 1875 р. закінчив Дрогобицьку гімназію Франца Йосифа (нині у кількох спорудах цієї гімназії розташований Дрогобицький педагогічний університет). Залишившись без батьків, Іван був змушений заробляти собі на життя репетиторством. Зі свого заробітку виділяв гроші на книжки для особистої бібліотеки.
Уже навчаючись у гімназії починає перекладати твори античних авторів (Софокла, Евріпіда); під впливом творчості Маркіяна Шашкевича й Тараса Шевченка захоплюється багатством і красою української мови, починає збирати й записувати зразки усної народної творчості.
Восени 1875 р. Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Цього ж року стає членом редакції студентського часопису «Друг», в якому публікує свої перші літературні твори. Активна громадсько-політична, видавнича діяльність, листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. Після відбутого ув’язнення співпрацює з польською газетою «Praca», знайомиться з працями Карла Маркса, Фрідріха Енгельса, разом з Михайлом Павликом засновує 1878 року часопис «Громадський друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».
1880 року Франка вдруге заарештували, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після 3-місячного ув’язнення перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті. Пізніше продовжував студії в Чернівецькому університеті, де 1891 р. підготував кандидатську дисертацію про творчість Івана Вишенського, згодом у Віденському університеті захистив докторську дисертацію «Варлаам і Йосиф – старохристиянський духовний роман і його літературна історія» (1893 р.) у відомого вченого-славіста В. Ягіча.
Франко мріє організувати власний журнал, і в цій справі за запрошенням Олександра Кониського їде 1885 року до Києва. Тут знайомиться ближче з інтелектуальною українською елітою. В її середовищі зустрічається зі скромною симпатичною дівчиною – Ольгою Хоружинською, з якою наступного року, знову ж таки в Києві, бере шлюб. Після одруження Ольга переїхала до чоловіка в маловідомий їй край. Поєднавши долю з матеріально незабезпеченим, але талановитим письменником, вона стала його справжньою подругою, допомагала, наскільки дозволяло кволе здоров’я редагувати журнал «Житє і слово», перекладала твори Франка російською мовою.
1890 р. за підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії (РУРП, її перший голова до 1898), підготував для неї програму, разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ» (1890-1895). 1899 р. Франко разом з частиною радикалів та більшістю народовців взяв участь у заснуванні Національно-демократичної партії, з якою співпрацював до 1904 р., після чого полишив активну участь у політичному житті.
1908 р. стан здоров’я Франка значно погіршився. Однак він продовжував працювати до кінця свого життя.
Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові. 31 травня відбулося кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочатку письменника поховали у чужому склепі, через 5 років домовина з прахом Франка була перенесена в окрему могилу.
У Києві, Львові, Дрогобичі споруджено пам’ятники письменникові. В 1956 відкрито пам’ятник Франка і музей письменника у Вінніпегу (Канада). У 1979 році встановлено премію Академії наук України ім. І. Я. Франка за видатні праці в галузі філології, етнографії та мистецтвознавства.
Прозаїк і драматург, поет і публіцист, економіст, учений-енциклопедист і видатний політик, перекладач, журналіст, соціолог, фольклорист, етнограф, історик, філософ – в кожній з цих сфер має місце величезний слід, що залишила по собі ця проста на перший погляд людина.
Іван Якович Франко, син сільського коваля, сягнув найвищих вершин української та світової культури і науки. Він навчався у Львівському, Чернівецькому і Віденському університетах. У 37 років захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії Віденського університету, а в 50 став почесним доктором Харківського університету. Він один з небагатьох у світі авторів, який вільно писав трьома мовами – українською, польською і німецькою, а перекладав з 14-ти мов.
Іван Франко розпочав літературну діяльність у 12 років, а перший твір опублікував у 18. Він прожив неповних 60 років, а написав близько чотирьох тисяч творів – літературних, публіцистичних, наукових. Його доробок – єдиного з українських письменників і вчених – видано в 50-и томах, хоч запасу зібралося на всі 100.
Він був ніжним ліриком і відважним бунтівником, витонченим літературним майстром і вченим-енциклопедистом. Один із перших з українських письменників, який заробляв на хліб літературною працею, а помер у неймовірній бідності.
Творча і наукова спадщина Івана Франка, його громадсько-політична діяльність – являють собою цілу епоху і сприймаються як національне надбання, гідне великого народу.
Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний огляд літератури, присвячений творчості видатного українського письменника.
До першого тому Івана Франка «Твори : в 3 т.» [8] увійшла більша і краща частина його поетичної спадщини. Це вірші із збірок: «З вершин і низин» (1893), «Зів’яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «Із днів журби» (1900), «Semper tiro» (1906), «Давнє і новее» (1911), «Із літ моєї молодості» (1914). Твори подаються загалом за збірками, у яких збережено назву розділів і циклів, порядок розташування віршів, авторське датування. Окремий розділ становлять вибрані поеми, оскільки більшість із них до збірок не входила («Смерть Каїна», «Лис Микита», «Поема про білу сорочку», «Похорон», «Іван Вишенський», «Мойсей»).
Творчість Франка відзначається жанровим багатством, реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства. І в художніх творах, і в критичних виступах він невтомно розвивав одну з кращих традицій реалізму, утверджуючи право простої людини праці бути предметом художнього зображення. Тому зовсім не випадково людина праці є головним героєм прози Франка. У збірнику І. Я. Франка «Вибрані твори» [4] надрукований твір величезної поетичної сили і вражаючої майстерності «Каменярі», який став справжнім гімном колективної праці, що прокладає дорогу в новий світ.
В багатьох поезіях Івана Франка виражена ідея революційного перетворення світу. Революційні твори великого Каменяра були виявом найгарячіших прагнень пригноблених трудящих мас і в художній формі відображали зростання їх класової свідомості. І саме у книгу Івана Франка «Вічний революціонер» [5] увійшли вірші та поеми великого провісника прийдешньої революції, несхитного борця за свободу і щастя пролетаріату, за єднання та братерство пригноблених народів.
Окрасою і гордістю української та світової літератур стали повісті І. Франка «Борислав сміється» та «Захар Беркут» [3]. В основу повісті «Борислав сміється» покладено дійсний факт. Джерелом до написання цієї повісті з життя робітничого класу стали розповіді в батьківській кузні про бориславців, про страшну смерть у нафтових ямах ; власні почуття й власний досвід: ще будучи гімназистом, І. Франко мав друзів серед бориславських робітників, побутом і працею яких він постійно цікавився, а як керівник робітничого гуртка знав усі подробиці страйку в Бориславі 1873 року. Героїко-романтична повість «Захар Беркут», написана на основі літописного матеріалу і народних переказів про боротьбу руського народу проти монгольської навали, до наших днів залишається одним із найпрекрасніших зразків високопатріотичної історичної прози. Яскраві і сильні характери, образ народу як творця історії, ідея єднання народу знайшли в цьому творі високохудожнє втілення.
І. Франко – автор цілої серії художніх творів (прозових і поетичних) для дітей і про дітей. В них письменник творчо використав сюжети й теми фольклору різних народів. Ці твори відзначаються глибиною виховних ідей, поданих у надзвичайно доступній і цікавій для маленького читача художній формі. З інтересом читають їх і дорослі. Перу І. Франка належить багато оповідань, в яких він розповідає про тяжке життя селянських дітей, про страхітливі порядки в школах Австро-Угорщини, де основою «виховання» була фізична кара («Малий Мирон», «Отець гуморист», «Олівець», «Грицева шкільна наука»). Написані часто на основі автобіографічних фактів, ці оповідання показують Івана Франка як чудового знавця дитячої психології, мудрого і людяного педагога. І саме збірка творів Івана Франка «Грицева шкільна наука» [6], в якій надруковані вірші, оповідання та казки для молодшого та середнього шкільного віку, створена для дітей та просякнута великою любов’ю до них.
Любов до дітей допомогла Івану Франку написати цілий ряд цікавих казок про життя звірів: «Коли ще звірі говорили» та поему-казку «Лис Микита» [7]. Велика група казок про тварин об’єднана Іваном Франком спільним заголовком «Коли ще звірі говорили». У цих казках викривається державний лад «звірячого царства», в якому панують сильні й хижі Леви, Вовки, Ведмеді, що живуть за рахунок трудящих Ослів, покірних Баранів, несміливих Зайців.
Поема-казка «Лис Микита» переросла своє первісне призначення – казки для дітей молодшого шкільного віку, набувши гостро викривального спрямування. Поет надав їй політичного звучання, направивши вістря своєї сатири проти тодішніх суспільних порядків, відносин, нравів. Фігури дійових осіб – звірів – представляють певні соціальні верстви або певні соціальні характери. Поема сповнена життєстверджуючим оптимізмом, легким гумором, мова її жива, образна, пересипана філософськими і народно-розмовними афоризмами.
Казки Івана Франка про тварин увійшли до скарбниці української і світової літератури, своїм чарівним сяйвом вони і сьогодні зігрівають дитячі серця, вчать доброти й справедливості.
Творчість Івана Франка – багатогранна, гідна великого подиву і викликає до себе постійний живий інтерес. Історичне значення творчості І. Франка дуже вагоме. Не було такого явища в тогочасному політичному й культурному світі, яке залишилося поза його увагою і яке б не знайшло у творчості письменника живого відображення.
Чимало посібників, довідників, енциклопедій знайомлять читачів з життєвим і творчим шляхом Великого Каменяра. У навчальному посібнику для студентів вищих навчальних закладів «Українська література для дітей: хрестоматія» [2] зібрані кращі твори для дітей, створені Іваном Франком. Книга Ярослава Кодлюка «Розповіді про письменників» [1] знайомить з цікавими фактами, пов’язаними з особистим життям майстра слова та основними віхами його письменницької діяльності.
Сьогодні Івана Яковича Франка не тільки згадують, з гордістю називаючи сина України національним генієм, а й вдумливо вивчають його літературну спадщину.
Франківські традиції продовжують жити і розвиватися в наші дні. Саме сьогодні існує потреба звертатися до його творчості, брати у нього естетичні уроки, прислухатися до порад. І в тому виявляється пошана до письменника!
Список літератури:
- Кодлюк Я. Розповіді про письменників : посібник для вчителя почат. кл. / Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. – Вид. 3-тє. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2003. – 120 с.
- Українська література для дітей: хрестоматія : [навч. посіб. для студ. навч. закл.] / [упоряд.: А.І. Мовчун, З. Д. Варавкіна]. – Вид. 3-тє, допов. і переробл. – Київ : Арій, 2011. – 680 с.
- Франко І. Борислав сміється. Захар Беркут : повісті / Іван Франко ; [вступ. ст. А. І. Скоця] ; худож. Іван Крислач. – Львів : Каменяр, 1990. – 352 с.
- Франко І. Я. Вибрані твори / І. Я. Франко ; [упоряд. та авт. вступ. ст. І. І. Дорошенко] ; худож. Любомир Прийма. – Львів : Каменяр, 1986. – 308 с.
- Франко І. Вічний революціонер: вірші та поеми : для серед. та ст. шк. віку / Іван Франко ; [упоряд., передм. та прим. Василя Яременка] ; худож. Василь Лопата. – Вид. 2-ге, допов. – Київ : Веселка, 1986. – 310 с.
- Франко І. Грицева шкільна наука: вірші, оповідання, казки : для мол. та серед. шк. віку / Іван Франко ; [упоряд., ред. та передм. Н. О. Вишневської] ; іл. Сергія Артюшенка. – Київ : Веселка, 1990. – 380 с.
- Франко І. Казки: Лис Микита. Коли ще звірі говорили : для дошк. та мол. шк. віку / Іван Франко ; [упоряд. Ольга Яремійчук] ; худож. Сергій Артюшенко. – Київ : Веселка, 2008. – 215 с.
- Франко І. Твори : в 3 т. / Іван Франко ; [упоряд. і прим. М. С. Грицюти ; вступ. ст. Д. В. Павличка]. – Київ : Наук. думка, 1991. – Т. 1 : Поезії. Поеми. – 672 с.
Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету
Розпочато цикл зустрічей з академічної доброчесності
Цикл зустрічей у К-ПНУ розпочали 06 вересня під час панельного обговорення «Формування академічної культури майбутнього педагога» з викладачами кафедри теорії та методик початкової освіти (завідувач – кандидат філологічних наук, доцент Наталія Гудима).
Вітаємо з перемогою у ІІ Всеукраїнському творчому конкурсі!
Щиро вітаємо з перемогою у ІІ Всеукраїнському творчому дистанційному конкурсі “Перлина мистецтва”, присвяченому 30-ій річниці Дня незалежності України, в номінації “Живопис” Олександру Надольську (група OMD1-B20, спеціальність 014 Середня освіта (Образотворче мистецтво) та її керівника – асистента кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва Володимира Йосиповича Бучковського!
Бажаємо натхнення та творчих успіхів!
Привіт, давай познайомимось?
Соціально-психологічна служба К-ПНУ запрошує студентів першого курсу на зустріч-знайомство.
Інформаційний лист
Шановні колеги!
Кафедра теорії та методик початкової освіти Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка запрошує Вас взяти участь в онлайн-конференції “Актуальні питання початкової освіти: досвід, реалії, перспективи”, яка відбудеться 20-21 жовтня 2021 року.
Христина Мельник – лауреат І ступеня!
Вітаємо магістрантку спеціальності “Музичне мистецтво” Христину Мельник (клас професора Печенюк М.А.) з перемогою у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі мистецтв “Морська Зірка” (м.Одеса), що проходив 12-13 серпня 2021 року. Лауреат І ступеня! Бажаємо подальших творчих успіхів!
З допису кафедри музичного мистецтва у Facebook