18 січня 2020 року раптово перервався натхненний політ видатного митця, перестало битися велике і небайдуже до кожної людини серце Бориса Михайловича Негоди. Глибокий сум охоплює усіх, хто знав художника.
Народився Борис Михайлович на Благовіщення 8 квітня 1944 року в селі Калиня Кам’янець-Подільського району. Його народження супроводжувалось не церковним дзвоном, а гуркотом військових гармат, проте дивним чином момент народження збігся зі звільненням рідного села від фашистів. Батько, Михайло, закінчив духовну семінарію в Кам’янці-Подільському, був регентом сільської церкви, мав соковитий тенор. Мати, Марія, виховувала четверо дітей. Сам Борис закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище. Під час служби в армії працював художником-оформлювачем, згодом вступив і успішно закінчив Київський державний художній інститут за спеціальністю книжкова графіка.
Борис Михайлович – член Спілки художників України з 1977 року, перший лауреат обласної премії ім. В. Розвадовського в галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. 2000 року був нагороджений міською відзнакою «Честь і шана». У 2010 році отримав Всеукраїнську премію імені Івана Огієнка в галузі мистецтва. 2015 року здобув Чернівецьку обласну премію імені Одарки Киселиці. Кам’янець-Подільський, Поділля й Україна наповнені рясними плодами творчої діяльності Бориса Негоди: скульптурами, живописними полотнами, плакатами, планами міст, вишуканими пастелями, акварелями, різними видами гравюр та ін.
Заголовок некрологу містить назву однієї з картин видатного художника і віддзеркалює сутність його експресивної творчості, глибину й наполегливість пошуків, силу духа і міць обдарованої натури. У низці сучасних вітчизняних митців він був одним із найяскравіших представників подільської художньої школи, заслуженим художником України, професором кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, особистістю, яка займала своє достойне місце.
Майже 20 років художник віддав Кам’янець-Подільському національному університету імені І. Огієнка, рідній кафедрі та учням. Усі роки існування кафедри (з 2004 року) він був захисником і підтримкою кожного її члена, завжди залишався відданим мистецтву й колективу. Для колег і студентів він був прикладом наполегливої праці, коли після лекцій ішов пішки до майстерні творити далі; взірцем приналежності та любові до рідної подільської землі, свого народу; правив за взірець моральності й порядності.
Пам’ять про Негоду Бориса Михайловича назавжди залишиться в серцях багатьох поколінь студентів, колег і всіх, хто на життєвому шляху мав щастя спілкуватися з цією надзвичайною людиною.
Наталя Урсу, завідувач кафедри образотворчого
і декоративно-прикладного мистецтва
та реставрації творів мистецтва
