Архів автора Ніна Соколовська

«…Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже не буде в нас перебільшення сказати, що Шевченко і Франко – це насправді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись…»
Олесь Гончар

У 2026 році Україна відзначає 170-річчя від дня народження Івана Яковича Франка (1856-1916) – видатного українського письменника, поета, вченого та громадського діяча. Він належить до найвизначніших діячів української культури другої половини XIX – початку XX століття. Геніальність митця виявляється в тому, що його твори і через століття хвилюють і захоплюють. Залишаючись художнім літописом минулого, вони стають для кожного нового покоління животворним джерелом пізнання і сучасного йому народного життя. Справою всього життя І. Франка була важка праця в поті чола. Він людина виняткових здібностей і широкої європейської освіти, науковець у найширшому розумінні цього слова, який мав вплив на всі сфери розвитку українського суспільства.

Народився Іван Якович Франко в с. Нагуєвичі на Дрогобиччині в сім’ї сільського коваля. Коли Іванові було 9 років (1865), помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Григорій Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив їм батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя. Коли Іванові було 15 років (1872), померла мати. Вихованням дітей стала займатися мачуха.

У 1864-1867 рр. вчився в Дрогобицькій головній школі отців василіян, навчання в якій велося німецькою мовою. 1867 р. вступив до Дрогобицької державної гімназії імені Франца Йосифа (яка саме тоді переходила на польську мову викладання). Іван Верхратський, який був класним керівником Івана Франка, давав йому читати книги М. Драгоманова, П. Куліша, Т. Шевченка, твори інших українських письменників, організував у гімназії літературний гурток, до якого входили 12 учнів, у тому числі Іван Франко. 1875 р. закінчив Дрогобицьку гімназію Франца Йосифа (нині у кількох спорудах цієї гімназії розташований Дрогобицький педагогічний університет). Залишившись без батьків, Іван був змушений заробляти собі на життя репетиторством. Зі свого заробітку виділяв гроші на книжки для особистої бібліотеки.

Уже навчаючись у гімназії починає перекладати твори античних авторів (Софокла, Евріпіда); під впливом творчості Маркіяна Шашкевича й Тараса Шевченка захоплюється багатством і красою української мови, починає збирати й записувати зразки усної народної творчості.

Восени 1875 р. Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Цього ж року стає членом редакції студентського часопису «Друг», в якому публікує свої перші літературні твори. Активна громадсько-політична, видавнича діяльність, листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. Після відбутого ув’язнення співпрацює з польською газетою «Praca», знайомиться з працями Карла Маркса, Фрідріха Енгельса, разом з Михайлом Павликом засновує 1878 року часопис «Громадський друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».

1880 року Франка вдруге заарештували, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після 3-місячного ув’язнення перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті. Пізніше продовжував студії в Чернівецькому університеті, де 1891 р. підготував кандидатську дисертацію про творчість Івана Вишенського, згодом у Віденському університеті захистив докторську дисертацію «Варлаам і Йосиф – старохристиянський духовний роман і його літературна історія» (1893 р.) у відомого вченого-славіста В. Ягіча.

Франко мріє організувати власний журнал, і в цій справі за запрошенням Олександра Кониського їде 1885 року до Києва. Тут знайомиться ближче з інтелектуальною українською елітою. В її середовищі зустрічається зі скромною симпатичною дівчиною – Ольгою Хоружинською, з якою наступного року, знову ж таки в Києві, бере шлюб. Після одруження Ольга переїхала до чоловіка в маловідомий їй край. Поєднавши долю з матеріально незабезпеченим, але талановитим письменником, вона стала його справжньою подругою, допомагала, наскільки дозволяло кволе здоров’я редагувати журнал «Житє і слово».

1890 р. за підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії (РУРП, її перший голова до 1898), підготував для неї програму, разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ» (1890-1895). 1899 р. Франко разом з частиною радикалів та більшістю народовців взяв участь у заснуванні Національно-демократичної партії, з якою співпрацював до 1904 р., після чого полишив активну участь у політичному житті.

1908 р. стан здоров’я Франка значно погіршився. Однак він продовжував працювати до кінця свого життя.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові. 31 травня відбулося кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочатку письменника поховали у чужому склепі, через 5 років домовина з прахом Франка була перенесена в окрему могилу.

У Києві, Львові, Дрогобичі споруджено пам’ятники письменникові. В 1956 відкрито пам’ятник Франка і музей письменника у Вінніпегу (Канада). У 1979 році встановлено премію Академії наук України ім. І. Я. Франка за видатні праці в галузі філології, етнографії та мистецтвознавства.

Прозаїк і драматург, поет і публіцист, економіст, учений-енциклопедист і видатний політик, перекладач, журналіст, соціолог, фольклорист, етнограф, історик, філософ – в кожній з цих сфер має місце величезний слід, що залишила по собі ця проста на перший погляд людина.

Іван Якович Франко, син сільського коваля, сягнув найвищих вершин української та світової культури і науки. Він навчався у Львівському, Чернівецькому і Віденському університетах. У 37 років захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії Віденського університету, а в 50 став почесним доктором Харківського університету. Він один з небагатьох у світі авторів, який вільно писав трьома мовами – українською, польською і німецькою, а перекладав з 14-ти мов.

Іван Франко розпочав літературну діяльність у 12 років, а перший твір опублікував у 18. Він прожив неповних 60 років, а написав близько чотирьох тисяч творів – літературних, публіцистичних, наукових. Його доробок – єдиного з українських письменників і вчених – видано в 50-и томах, хоч запасу зібралося на всі 100.

Він був ніжним ліриком і відважним бунтівником, витонченим літературним майстром і вченим-енциклопедистом. Один із перших з українських письменників, який заробляв на хліб літературною працею, а помер у неймовірній бідності.

Творча і наукова спадщина Івана Франка, його громадсько-політична діяльність – являють собою цілу епоху і сприймаються як національне надбання, гідне великого народу.

До першого тому Івана Франка «Твори : в 3 т.» [8] увійшла більша і краща частина його поетичної спадщини. Це вірші із збірок: «З вершин і низин» (1893), «Зів’яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «Із днів журби» (1900), «Semper tiro» (1906), «Давнє і новее» (1911), «Із літ моєї молодості» (1914). Твори подаються загалом за збірками, у яких збережено назву розділів і циклів, порядок розташування віршів, авторське датування. Окремий розділ становлять вибрані поеми, оскільки більшість із них до збірок не входила («Смерть Каїна», «Лис Микита», «Поема про білу сорочку», «Похорон», «Іван Вишенський», «Мойсей»).

Творчість Франка відзначається жанровим багатством, реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства. І в художніх творах, і в критичних виступах він невтомно розвивав одну з кращих традицій реалізму, утверджуючи право простої людини праці бути предметом художнього зображення. Тому зовсім не випадково людина праці є головним героєм прози Франка. У збірнику І. Я. Франка «Вибрані твори» [4] надрукований твір величезної поетичної сили і вражаючої майстерності «Каменярі», який став справжнім гімном колективної праці, що прокладає дорогу в новий світ.

В багатьох поезіях Івана Франка виражена ідея революційного перетворення світу. Революційні твори великого Каменяра були виявом найгарячіших прагнень пригноблених трудящих мас і в художній формі відображали зростання їх класової свідомості. І саме у книгу Івана Франка «Вічний революціонер» [5] увійшли вірші та поеми великого провісника прийдешньої революції, несхитного борця за свободу і щастя пролетаріату, за єднання та братерство пригноблених народів.

Окрасою і гордістю української та світової літератур стали повісті І. Франка «Борислав сміється» та «Захар Беркут» [3]. В основу повісті «Борислав сміється» покладено дійсний факт. Джерелом до написання цієї повісті з життя робітничого класу стали розповіді в батьківській кузні про бориславців, про страшну смерть у нафтових ямах ; власні почуття й власний досвід: ще будучи гімназистом, І. Франко мав друзів серед бориславських робітників, побутом і працею яких він постійно цікавився, а як керівник робітничого гуртка знав усі подробиці страйку в Бориславі 1873 року. Героїко-романтична повість «Захар Беркут», написана на основі літописного матеріалу і народних переказів про боротьбу руського народу проти монгольської навали, до наших днів залишається одним із найпрекрасніших зразків високопатріотичної історичної прози. Яскраві і сильні характери, образ народу як творця історії, ідея єднання народу знайшли в цьому творі високохудожнє втілення.

І. Франко – автор цілої серії художніх творів (прозових і поетичних) для дітей і про дітей. В них письменник творчо використав сюжети й теми фольклору різних народів. Ці твори відзначаються глибиною виховних ідей, поданих у надзвичайно доступній і цікавій для маленького читача художній формі. З інтересом читають їх і дорослі. Перу І. Франка належить багато оповідань, в яких він розповідає про тяжке життя селянських дітей, про страхітливі порядки в школах Австро-Угорщини, де основою «виховання» була фізична кара («Малий Мирон», «Отець гуморист», «Олівець», «Грицева шкільна наука»). Написані часто на основі автобіографічних фактів, ці оповідання показують Івана Франка як чудового знавця дитячої психології, мудрого і людяного педагога. І саме збірка творів Івана Франка «Грицева шкільна наука» [6], в якій надруковані вірші, оповідання та казки для молодшого та середнього шкільного віку, створена для дітей та просякнута великою любов’ю до них.

Любов до дітей допомогла Івану Франку написати цілий ряд цікавих казок про життя звірів: «Коли ще звірі говорили» та поему-казку «Лис Микита» [7]. Велика група казок про тварин об’єднана Іваном Франком спільним заголовком «Коли ще звірі говорили». У цих казках викривається державний лад «звірячого царства», в якому панують сильні й хижі Леви, Вовки, Ведмеді, що живуть за рахунок трудящих Ослів, покірних Баранів, несміливих Зайців.

Поема-казка «Лис Микита» переросла своє первісне призначення – казки для дітей молодшого шкільного віку, набувши гостро викривального спрямування. Поет надав їй політичного звучання, направивши вістря своєї сатири проти тодішніх суспільних порядків, відносин, нравів. Фігури дійових осіб – звірів – представляють певні соціальні верстви або певні соціальні характери. Поема сповнена життєстверджуючим оптимізмом, легким гумором, мова її жива, образна, пересипана філософськими і народно-розмовними афоризмами.

Казки Івана Франка про тварин увійшли до скарбниці української і світової літератури, своїм чарівним сяйвом вони і сьогодні зігрівають дитячі серця, вчать доброти й справедливості.

Творчість Івана Франка – багатогранна, гідна великого подиву і викликає до себе постійний живий інтерес. Історичне значення творчості І. Франка дуже вагоме. Не було такого явища в тогочасному політичному й культурному світі, яке залишилося поза його увагою і яке б не знайшло у творчості письменника живого відображення.

Чимало посібників, довідників, енциклопедій знайомлять читачів з життєвим і творчим шляхом Великого Каменяра. У навчальному посібнику для студентів вищих навчальних закладів «Українська література для дітей: хрестоматія» [2] зібрані кращі твори для дітей, створені Іваном Франком. Книга Ярослава Кодлюка «Розповіді про письменників» [1] знайомить з цікавими фактами, пов’язаними з особистим життям майстра слова та основними віхами його письменницької діяльності.

Сьогодні Івана Яковича Франка не тільки згадують, з гордістю називаючи сина України національним генієм, а й вдумливо вивчають його літературну спадщину.

Слово Каменяра звучить особливо гостро та пророчо у часи, коли Україна виборює свою свободу й незалежність. Його головні життєві орієнтири залишаються незмінними: патріотизм як щоденна праця задля блага народу, заклик «Лупайте сю скалу!» як вічний символ незламності та віри у власний потенціал, а також прагнення соціальної справедливості й єдності.

Пам’ятаймо свою історію та шануймо тих, хто творив Україну!

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. КодлюкЯ. Розповіді про письменників : посібник для вчителя почат. кл. / Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. – Вид. 3-тє. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2003. – 120 с.
2. Українська література для дітей: хрестоматія : [навч. посіб. для студ. навч. закл.] / [упоряд.: А.І. Мовчун, З. Д. Варавкіна]. – Вид. 3-тє, допов. і переробл. – Київ : Арій, 2011. – 680 с.
3. ФранкоІ. Борислав сміється. Захар Беркут : повісті / Іван Франко ; [вступ. ст. А. І. Скоця] ; худож. Іван Крислач. – Львів : Каменяр, 1990. – 352 с.
4. ФранкоІ. Я. Вибрані твори / І. Я. Франко ; [упоряд. та авт. вступ. ст. І. І. Дорошенко] ; худож. Любомир Прийма. – Львів : Каменяр, 1986. – 308 с.
5. ФранкоІ. Вічний революціонер: вірші та поеми : для серед. та ст. шк. віку / Іван Франко ; [упоряд., передм. та прим. Василя Яременка] ; худож. Василь Лопата. – Вид. 2-ге, допов. – Київ : Веселка, 1986. – 310 с.
6. ФранкоІ. Грицева шкільна наука: вірші, оповідання, казки : для мол. та серед. шк. віку / Іван Франко ; [упоряд., ред. та передм. Н. О. Вишневської] ; іл. Сергія Артюшенка. – Київ : Веселка, 1990. – 380 с.
7. ФранкоІ. Казки: Лис Микита. Коли ще звірі говорили : для дошк. та мол. шк. віку / Іван Франко ; [упоряд. Ольга Яремійчук] ; худож. Сергій Артюшенко. – Київ : Веселка, 2008. – 215 с.
8. ФранкоІ. Твори : в 3 т. / Іван Франко ; [упоряд. і прим. М. С. Грицюти ; вступ. ст. Д. В. Павличка]. – Київ : Наук. думка, 1991. – Т. 1 : Поезії. Поеми. – 672 с.

Тамара Сологуб,
завідувач сектору читального залу
факультету педагогічної освіти і мистецтва

03 вересня 2026 року в Галереї мистецтв відбулося відкриття персональної виставки живопису заслуженого художника України, старшого викладача кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва Тімура Такірова.

Виставка проходить у рамках міжнаціонального мистецького проєкту «Одна подорож — безліч поглядів». Експозиція об’єднала пейзажі, творчі композиції та сакральні мотиви, у яких переплітаються образи минулого й сучасності. Художник пропонує глядачеві власний погляд на світ — через колір, форму, простір і емоцію.

Виставка продовжує приймати відвідувачів в Галереї мистецтв за адресою: вул. П’ятницька, 11, м.Кам’янець-Подільський.
Запрошуємо відкрити для себе мистецтво, яке дозволяє побачити знайоме по-новому!

Кафедра образотворчого
і декоративно-прикладного мистецтва
та реставрації творів мистецтва

Студенти-реставратори 1 курсу за традицією відвідали Музей історії університету! Щиро дякуємо директорові музею – Ірині ПАУР за подорож у часі, за можливість торкнутися великої історії та персоналій і відчути себе частинкою великої огієнківської родини!

Наталія Мендерецька,
асистент кафедри образотворчого
і декоративно-прикладного мистецтва
та реставрації творів мистецтва

Шановні першокурсники! Щиро вітаємо вас із вступом до Університету Огієнка!
Відтепер ви є повноправною частиною великої та дружньої академічної родини. Бажаємо наполегливості, цікавості, натхнення! Вірте у власні сили, підтримуйте одне одного та з гордістю несіть звання студента! Успіхів вам та легких сесій!

Деканат факультету

24 серпня – визначна дата, яка є символом нашої національної гідності, незламності та вікового прагнення до свободи. Незалежність України – це не просто політичний статус. Це право вільно жити на своїй землі, говорити рідною мовою та самостійно обирати власне майбутнє.

Наш шлях до суверенітету тривав століттями. Він гартувався у битвах княжої доби, козацьких походах, у жертовній боротьбі діячів Української революції та дисидентського руху. Сьогодні ми знову захищаємо свій суверенний вибір у надважкій боротьбі проти агресора. Наша свобода сьогодні пишеться не лише в законах, а й на передовій, у волонтерських центрах, у кожній українській хаті та на сторінках нових книг.

У читальному залі мистецької літератури  організовано книжкову виставку, присвячену 35-річчю відновлення незалежності держави.

Книжкова виставка запрошує вас переглянути сторінки української історії. У представлених книгах оживають подвиги минулого та сьогодення, розкривається багатство української культури та велич нашого духу.

Запрошуємо вас до читання, осмислення та гордості за нашу велику країну. Слава Україні!

Каталог виставки:

1. Бондарчук Т. Кохання, розстріляне снайпером / Т. Бондарчук. – Хмельницький : Поліграфіст-2, 2014. – 320 с.
2. Боряк О. Україна: етнокультурна мозаїка / О. Боряк. – Київ : Либідь, 2006. – 328 с. ; іл.
3. Будуємо Україну разом / ред. І. Чорна. – Київ : ВЦ Схід-Захід, 2013. – 158 с.
4. Вечерський В. Невідома Україна. Українські монастирі / В. Вечерський. – Київ : Наш час, 2008. – 400 с. : іл.
5. Воропай О. Звичаї нашого народу / О. Воропай. – Київ : Велес, 2009. – 432 с.
6. Історія України / відп. ред. Ю. Сливка. – вид. 4-те. – Львів : Світ, 2003. – 520 с. ; іл.
7.  Історія України :  навч.-метод. посіб./ за ред. В. М. Литвина. – Київ : Знання, 2006. – 607 с.
8. Калашникова Л. Уклін вам низький!/ Л. Калашникова. – Київ : Альфа Реклама, 2011. – 144 с.: іл.
9. Нарис української культури / упоряд. З. О. Діденко, В. І. Горбатюк. – Хмельницький : Поділля, 1992. – 112 с.
10. Олійник С. В. Історія України / С. В. Олійник, С. А. Сидорук. – Кам’янець-Подільський : ФОП Сисин О., 2011. – 172с.
11. Сокол А. Моя країна – Україна / А. Сокол, О. Конечна. – Чернігів : РВК Деснянська правда, 2004. – 64 с.
12. Твоя країна – Україна/ уклад. Н. Д. Кусайкіна. – Харків : Школа, 2009. – 496 с.
13. Українці : історико-етнографічна монографія / ред. Г. Скрипник. – Київ : ІМФЕ, 2005. – 256 с.

Надія Скоропад,
бібліотекар читального залу мистецької літератури
факультету педагогічної освіти і мистецтва

Цього року Україна відзначає 35-ту річницю Незалежності – 35 років боротьби за право бути вільною державою, роки становлення, випробувань, досягнень і незламної віри у власне майбутнє. Сьогодні ця дата набуває особливого змісту, адже свою незалежність український народ щодня відстоює у війні з російським агресором.

Готуючись до відзначення 35-ї річниці Незалежності України, ми з особливою вдячністю думаємо про тих, завдяки кому цей день можливий. Про наших Захисників і Захисниць. Поки ми працюємо, навчаємося, виховуємо дітей, будуємо плани та зустрічаємо річницю Незалежності, вони без перепочинку зі зброєю в руках боронять Україну, стримують ворога й виборюють право українського народу жити у вільній, незалежній державі під синьо-жовтим прапором.

З нагоди головних державних свят нашої країни – Дня Державного Прапора України та 35-ї річниці Незалежності України в читальному залі факультету педагогічної освіти і мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка організована книжкова експозиція «Моя країна – це незалежна Україна».

Експозиція презентує видання, які висвітлюють історію державотворення в Україні від найдавніших часів до сьогодення. Представлена література розкриває історію появи українського національного прапора, його використання в Україні у різні історичні періоди, ставлення до державної символіки в наш час.

Пропонуємо Вашій увазі каталог виставки

1. Бойко О. Д. Історія України : навч. посіб. / О. Д. Бойко. – 3-є вид., допов. – Київ : Академвидав, 2008. – 688 с.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнографічний нарис / Олекса Воропай ; відп. за вип. І. А. Заславський. – Київ : Оберіг, 1993. – 592 с.
3. Енциклопедія українознавства для школярів і студентів/ авт.-уклад. В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко, Т. В. Оліфіренко, Л. В. Оліфіренко. – Донецьк : Сталкер, 2001. – 496 с.
4. Етнографія України: навч. посіб. / за ред. С. А. Макарчука. – вид. 2-ге, переробл. та допов. – Львів : Світ, 2004. – 520 с.
5. Євтушина Л. І. У рідному краї і серце співає… Українознавство як основа національного виховання дошкільнят. Середня група / Л. І. Євтушина. – Харків : Основа, 2018. – 79 с.
6. Захарійчук М. Д. Українська мова. Буквар : підручник для 1 класу закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах) / М. Д. Захарійчук. – Київ : Грамота, 2018. – Ч. 1. – 111 с.
7. Історія України: навч.-метод. посібник семінарських занять / за ред. В. М. Литвина. – Київ : Знання, 2006. – 607 с.
8. Каплуновська О. Україна – моя Батьківщина : парціальна програма національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку / Олена Каплуновська, Ірина Кичата, Юлія Палець ; за наук. ред. О. Д. Рейпольської. – Тернопіль : Мандрівець, 2017. – 72 с.
9. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – Київ : Право, 1996. – 64 с.
10. Культура і побут населення України: навч. посіб. – 2-ге вид., допов. та переробл. – Київ : Либідь, 1993. – 288 с.
11. Лозко Г. С. Українське народознавство / Г. С. Лозко. – 2-вид., допов. та переробл. – Харків : Див, 2005. – 472 с.
12. Макарчук С. Писемні джерела з історії України : курс лекцій / Степан Макарчук. – Львів : Світ, 1999. – 351 с.
13. Нарис історії України XX ст./ за заг. ред. акад. В. А. Смолія. – Київ : Генеза, 2002. – 472 с.
14. Народні ігри для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку/ упоряд. Ю. Є. Бардакова. – Харків : Основа, 2007. – 96 с.
15. Нартов В. В. Історія України з давніх-давен до сьогодення / В. В. Нартов. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2006. – 352 с.
16. Ніколаєнко В. М. Народознавство в дошкільному навчальному закладі 2-6 років / В. М. Ніколаєнко. – Харків : Основа, 2010. – 207 с.
17. Провозюк Г. Г. Земля, де народились і ростем : метод. посіб. / Г. Г. Провозюк. – Тернопіль : Мальва – ОСО, 2007. – 184 с.
18. Разом на одній землі. Історія україни багатокультурна: навч. посіб. / гол. ред. Петро Кендзьор. – Львів : ЗУКЦ, 2012. – 332 с.
19. Рідна моя Україна : свята, традиції, обряди, ворожіння, прикмети, повір’я нашого народу/ уклад. І. І. Сметана. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. – 416 с.
20. Садовнича В. В. Велика книга маленького українця / В. В. Садовнича. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 352 с.
21. Сокол А. Моя країна – Україна / Алла Сокол, Олена Конечна. – Чернігів : Деснянська правда, 2004. – 64 с.
22. Українська етнологія: навч. посіб. / [за ред. В. Борисенко]. – Київ : Либідь, 2007. – 400 с.
23. Українське народознавство: навч. посіб. / за заг. ред. С. П. Павлюка. – вид. 3-тє, випр. – Київ : Знання, 2006. – 570 с.
24. Українські народні дитячі рухливі ігри, забави та розваги: метод. посіб. / [упоряд.: О. Яловська, Т. Романюк]. – Тернопіль : Мандрівець, 2016. – 264 с.
25. Чабайовська М. І. Я люблю Україну : інтегрований посібник-зошит для учнів 2 класу / М. І. Чабайовська, Н. М. Омельченко, В. В. Синільник. – Тернопіль : Астон, 2016. – 108 с.
26. Чабайовська М. І. Я люблю Україну : інтегрований посібник-зошит для учнів 3 класу / М. І. Чабайовська, Н. М. Омельченко, В. В. Синільник. – Тернопіль : Астон, 2017. – 112 с.
27. Шкода М. Н. Свята моєї Батьківщини : дитячий календар ілюстрований / М. Н. Шкода. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 176 с.
28. Шкода М. Н. Традиції і свята українського народу / М. Н. Шкода. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 384 с.

Запрошуємо всіх охочих завітати до читальноого залу факультету педагогічної освіти і мистецтва та ознайомитися з представленими виданнями.

Вітаємо із двома найголовнішими державними святами нашої країни! Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі. Хай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням до єдності та порозуміння, а плідна праця буде надійною запорукою щасливого майбутнього!

Ми пам’ятаємо кожного Героя, який віддав життя за свободу й незалежність України, і схиляємо голови перед їхнім подвигом. Дякуємо кожному, хто сьогодні захищає нашу державу, допомагає війську, рятує людей і своєю щоденною працею зміцнює Україну.

Наш обов’язок – бути надійним тилом для наших воїнів, берегти єдність, підтримувати одне одного та пам’ятати справжню ціну свободи.

Тамара Сологуб,
завідувач сектора читального залу факультету
педагогічної освіти і мистецтва

Здобувачі вищої освіти факультету педагогічної освіти і мистецтва гідно представили результати своєї навчальної та наукової діяльності, продемонстрували високий рівень знань, відповідальності й мотивації до подальшого професійного зростання.

Щиро вітаємо студентів із вагомим кроком у житті! Попереду – нові можливості, виклики та досягнення!

Пишаємось вашими здобутками!